1) 10 примеров 3-4 действия с десятичными дробями. 2) 10 на проценты%. 3) 10 логических . 4) 10 уравнений с десятичными дробями. 5 класс заранее .

9.5+3.4= 11.9 4.75*3.2=15.2 60.8:1.9= 32 4.5*2.06=11.7 3.4-2.5=0.9 17.2+2.8=20 12.3-1.8=10.5 20.52:3.8=5.4 0.6+0.34=0.94 3.44:0.4=8.6

5) Дано уравнение 4y² - 13x = 0 или  y² =(13/4)x.

,Каноническое уравнение параболы y² = 2px.

Параметр р и есть расстояние от фокуса до директрисы

ответ: р = (13/4)/2 = (13/8).

6) Даны векторы a = (3; -2; 4)  b = (-2; 1; 3).

Угол между ними α, модули |a| = √(9+4+16) = √29, |ba| = √(4+1+9) = √14.

cos α = (3*(-2)+(-2)*1+4*3)/(√29*√14) = 4/√406 ≈ 0,198517.

8) Центр окружности находится на прямой х = (0+6)/2 = 3.

Координаты центра О(3; уо)

Дана точка на окружности (8; 4).

Уравнение окружности (8 - 3)² + (4 - yo)² = R² или 5² + (4 - yo)² = R².    (1)

Используем вторую точку на окружности - заданную точку пересечения оси Ох: (6; 0).

(6 - 3)² + (0 - yo)² = R².                                                                                 (2)

Решим совместно с уравнением (1).

{5² + (4 - yo)² = R².

{ 3² +yo² = R².

25 + 16 - 8yo + yo² = 9 + yo².

8yo  = 32.

yo = 32/4 = 4.   Координаты центра (3; 4).

Находим радиус R = √(3² + 4²) = 5.

ответ: уравнение окружности:

(x - 3)² + (y - 4)² = 5² или (x - 3)² + (y - 4)² = 25.

Дуже важко говорити про улюбленого поета, особливо якщо це відомий, талановитий поет, якщо його творчість — досягнення світової культури. Про мого улюбленого поета, Анну Ахматову, написано багато, і написано здебільшого тими, хто був її сучасником, безпосередньо спілкувався з нею, учився в неї. Але в кожної людини може бути і свій Пушкін, і своя Ахматова. 

Той, хто хоч раз візьме до рук книжечку віршів Анни Ахматової, не зможе розлучитись з її поезією ніколи, бо вона чудова за своїм талантом і характером. 

Поезія Анни Ахматової світла, чиста, підвищена, гуманна, оптимістична. Це, мабуть, тому, що вона увібрала в себе все краще, що було в російській поезії та літературі XIX століття. Я захоплююсь тим, що з юних років Ахматова читала латинських авторів, знала французьку, німецьку, італійську, англійську мови. Вона була не тільки талановитою, але й мала гарну освіту. Погляди на життя — самостійні та незвичні. Поетичний голос ні з чиїм не можна сплутати, він самобутній і неповторний. 

її поезія — це влучність думки, досконалість форми, глибина почуття. Прочитайте, промовте і заслухайтесь: 

Ведь где-то есть простая жизнь и свет. Прозрачный, теплый и веселый... 

Там с девушкой через забор сосед 

Под вечер говорит и слышат только пчелы 

Нежнейшую из всех бесед. 

Понад усе вражає в Анні Ахматовій протиприродне поєднання тендітності, вічної жіночості, витонченості, незахищеності та ні з чим не порівняної мужності. 

В її житті було так багато тяжкого, трагічного, але її душа виявилася сильною, високоморальною, величною: 

Мне голос был. Он звал утешно, 

Он говорил: "Иди сюда, 

Оставь свой край глухой и грешный, 

Оставь Россию навсегда". 

Но равнодушно и спокойно 

Руками я замкнула слух, 

Чтоб этой речью недостойной 

Не осквернился скорбный дух. 

Патріотизм і мужність — пафос поезії Ахматової воєнних років. У перші дні війни це вона звертається зі словами присягання до жінок Вітчизни: 

И та, что сегодня прощается с милым, 

Пусть боль свою в силу она переплавит. 

ы детям клянемся, клянемся могилам, 

Что нас покориться никто не заставит! 

Ахматова свято вірить у неминучість Перемоги, у стійкість російського народу та в безсмертя російського слова: 

Не страшно под пулями мертвыми лечь, 

Не горько остаться без крова, — 

И мы сохраним тебя, русская речь, 

Великое русское слово. 

Свободным и чистым тебя пронесем, 

И внукам дадим, и от плена

Навеки! 

Саме сила духу, віра у свій народ у поєднанні з великою поетичною майстерністю дали можливість Анні Ахматовій піднятися до поета народного. З народом вона ділила усі прикрощі та радощі, завжди була поруч у найтяжчі хвилини життя: 

Нет, и не под чуждым небосводом, 

И не под защитой чуждых крыл, — 

Я была тогда с моим народом, 

Там, где мой народ, к несчастью, был. 

Коли читаєш і перечитуєш вірші Ахматової, відбувається якесь не залежне від тебе самого звільнення душі, і ти разом з поетом приєднуєшся до чогось значного та вічного.