1)на спортивной площадке было 18 . к ним подошли ещё 3 девочки и 4 мальчика. сколько всего стало на площадке? решить разными выпиши числа в записи которых цифра 2 обозначает сотни: 230, 25, 702, 200, 92, 245.

чел.)-пришло мальчиков.
2)22+3=25 (чел.)-стало всего детей с приходом девочек.
чел.)всего детей.
2)230;200,245

1-ая задача)
1-ый
1)3+4=7(детей)-пришло
2)18+7=25(детей)-стало
2-ой
1)18+3=21(ребят)-стало после того, как пришли девочки
2)21+4=25(ребят)-стало
3-ий аналогичен 2-му,только начинать надо из мальчиков
4-ый
18+(3+4)=25(ребят)-стало
2-я задача)
230,200,245
Удачи в учебе)

Многие из видов животных находятся на грани вымирания — печальная, но далеко не новая информация. Каждый цивилизованный человек регулярно с ней сталкивается. Но что он при этом испытывает? Чаще всего лишь легкие переживания по поводу того, что в скором времени милые пушистые зверьки или красивые грозные хищники останутся только на промофотографиях да в виде чучел в музеях. И практически никто не задумывается о настоящей опасности вымирания видов. Строительство городов, уничтожение лесов, загрязнение среды — лишь часть людской деятельности для обеспечения комфортного существования на нашей планете. Но при этом слишком редко учитываются ставшие очевидными параллели: в природе взаимосвязано абсолютно все — если исчезает одно звено экосистемы, страдают и остальные. Уничтожение животных подрывает этот хрупкий баланс, и в итоге мы необратимо теряем ценнейшие ресурсы, необходимые нам самим. Массовые вымирания как явление всегда наблюдались в истории нашей планеты. Только на сегодняшний момент из-за деятельности человека темп этого процесса выше в 10–100 раз[1], что делает его особенно опасным. Принимать меры необходимо сейчас, когда есть надежда сделать урон менее разрушительным. В этой статье мы рассмотрим основные пути решения проблемы и покажем, что предпринимают люди, неравнодушные к судьбе нашего общего дома.

Меры по сохранению редких животных: глобальный уровень Как мы уже говорили, проблема вымирания видов приобрела огромные масштабы. Поэтому бороться с ней приходится на всех уровнях влияния — от личного до государственного и мирового. Для того чтобы оказать исчезающим диким животным в различных уголках планеты, требуются глобальные вмешательства, не осуществимые отдельными людьми. Поэтому и создаются целые организации с мировым признанием, такие как WWF, Greenpeace. С их решить проблемы по сохранению многообразия биологических видов животных в дикой природе стало гораздо проще. Далее мы разъясним основные направления работы подобных фондов. Определение редких и исчезающих видов Меры, направленные на изучение популяций редких видов животных, необходимы для разработки стратегии их сохранения. Дело касается не только определения численности — ученые должны иметь как можно более полное представление о характеристиках ареала обитания, адаптации к экологическим факторам, плодовитости и смертности, принципах миграции и других составляющих естественной жизни животных.

Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає», – говорить у присвяті до своєї казки «Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки Дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так – доросла людина. І ця відмінність вражає! «Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих», – співчуває старшим Малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу – природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов’язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах.

Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий б вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима Малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо «він був одягнений по-турецькому», ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: «… інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться». Знайомимося ми й з королем, для якого «головне – щоб поважали його авторитет», з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, «щоб бути багатим» (чи не безглуздо?).

«Дивні люди ці дорослі», – не розуміє їх Малюк. Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник з п’ятої планети, який «не смішний. Мабуть тому, що він не думає про себе». Старий географ викликає у Малюка (а через нього й у нас) повагу, він заявляє, що у планети Земля «гарна репутація».

Сент-Екзюпері подає портрет людства нашої планети, який складається з відповідної кількості знайомих нам жителів із попередніх планет. Так постає перед нами наша рідна Земля, сповнена, з погляду Малюка, всілякого безглуздя: властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної черствості. На жаль, ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне – слабке. Та дорослі не помічають безглуздя, всяким «дурницям» надають великої ваги, а головного – краси природи і людських стосунків, правдивості, товариськості, ширості – не бачать і тому не визнають. Малюк переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, коли б люди намагалися «приручати» одне одного, налагоджувати між собою зв’язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем.

«Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно», – вчить нас Маленький принц. Казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів, примусила замислитися над людськими вчинками і вадами. І хоч вона закінчується сумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до прекрасного, світлого, чим наділяє людину дитинство. Цей зірковий світ важливо пронести через все життя. Говорячи словами автора, «треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх