Вдоль аллеи (по прямой) высадили 18 деревьев. Расстояние между любыми двумя соседними деревьями одинаковое. Найдите это расстояние, если расстояние между крайними деревьями равно 34 м.

2м

Пошаговое объяснение:

Всего между крайними деревьями  17 промежутков

пусть 1 промежуток-- x

тогда 17x=34

x=2

34/17=2 м

Пошаговое объяснение:

Проснувшись утром, как обычно собрался и пошёл в школу. Мой путь проходил через небольшой сквер. Проходя по аллее, вдруг почувствовал, что за мной кто-то идёт. Когда я обернулся, то чуть не упал в обморок. За мной шёл заросший, совершенно голый, кто-то. Ноги и руки, как у людей, а голова огромная с выдвинутой челюстью вперёд. Он на меня зарычал, и подняв руки вверх, хотел меня схватить, но я руки в ноги и помчался бегом в школу. Потом долго обходился этот сквер стороной, боясь встретить незнакомца.

Символічність оповідання Кафки « Перевтілення», це відчуття самого автора. Почуття ворожості всього світу та життя самотньої людини, непереборне відчуження між спільнотою.

Головний герой – Грегор Замза. Постає заклопотаною людиною. Він піклується про свою родину, ходить на роботу, котру не любить, щоб виплатити борг батьків та було нащо жити, і мріє про навчання сестри у консерваторії. По його вчинках зрозуміло, що він безмежно любить свою родину і може піти на все заради неї. Але коли одного ранку Грегор прокидається страшною комахою і все перевертається в його світі. І він бачить відразу та жах своєї родини. Замза розуміє їх відчуття, а ось родина й не прагне зрозуміти, через, що проходить їх син. Скільки мук він зазнає, не тільки фізичних, а більш душевних, що він більше нікому непотрібен, та Грегор не припиняє хвилюватися за рідних. Але коли чує розмову батьків й сестри, що комаху треба прибрати, його пронизує жах. Він помирає від непорозуміння, болі втрати та самотності.

Родина « комахи» не турбується через втрату сина, а продовжує жити так, наче нічого не трапилось.

« Перевтілення « навчає нас ніколи не відвертатися від людей, котрі прагнуть до Що як і в тому, так і в нашому суспільстві ти потрібен тільки тоді, коли можеш приносити користь, а коли ні, то всі про тебе забувають. Треба змінювати людей, бо всі ми забуваємо, що одного ранку теж прокинемося « безпомічними комахами », і тільки тоді замислимося про всі наші життєві вчинки для інших, але буде вже пізно.