Решите с дискримината 5x^2-9x-2=0 3x^2+11x+2=0

2 корня.

ответ:

2 корня.

ответ:

Каждый год наша страна отмечает очередную мирную весну, но время, фронтовые раны и болезни неумолимы. Из каждых 100 победителей в живых осталось сегодня лишь двое. И эта печальная статистика заставляет нас, всех тех, кто родился после победы, с особым почетом, заботой и вниманием относиться к каждому ветерану Великой Отечественной войны. Каждый год в эти дни объявляется минута молчания, трижды звучат залпы военного салюта, и все мы в эту минуту думаем о своем, а по сути — об одном и том же: мысленно вспоминаем своих дедов и прадедов, которые на полях сражений отдали жизни ради победы, ради нашей жизни и нашего будущего.

Память о предках — не только исторических, но и непосредственных представителях наших семей — составляет главное богатство нашей души. Ведь для того, чтобы мы сейчас жили и были такими, какие мы есть, многие поколения людей создавали наше общество, делали жизнь такой, какой увидели ее мы. Да и в нас самих — прямое продолжение нравственных, культурных, исторических ценностей дедов и прадедов. Память об ушедших священна: «Под каждой могильной плитой — мировая история» , — как говорил Г. Гейне. Героизм воинов Второй мировой войны.. . Мы не может знать всех поименно, но разве в имени дело? То, что свершили эти люди, не нуждается в комментариях.

Даже не зная имен, мы вспоминаем о них добрым словом, и не случайно самое большое количество цветов — свидетельство памяти народной и преклонения — именно у Могилы Неизвестного солдата. И горит Вечный огонь, подтверждая: «Имя твое — неизвестно, подвиг твой — бессмертен! » Все они воевали не за собственное благополучие, воевали за свободу Родины, боролись за независимость народа. Потому и бессмертны они. Ведь человек жив до тех пор, пока о нем помнят.

...Этот день Победы

Порохом пропах.

Это праздник

С сединою на висках.

Это радость

Со слезами на глазах.. .

Вряд ли найдется человек, чье сердце не сжималось бы при звуках этой известной песни. Ни одного человека, человека, имеющего чуткое сердце и живую душу, не может оставить равнодушным этот великий день — День Победы. В нашей жизни много праздников — светлых, веселых, торжественных, волнующих, великих, но ни один из них не может сравниться с праздником Победы в Великой Отечественной войне.

Давно был этот счастливый и волнующий день в истории нашей страны, выдающийся день для всех наших соотечественников. Более 60 лет с того героического времени. Мы и сейчас можем представить себе, как много значил этот день для наших дедов и прадедов, и нас не могут оставить равнодушными взволнованные рассказы очевидцев тех событий — тех немногих, кто дожил до наших дней. Много лет со дня великой Победы советских войск над немецко-фашистскими захватчиками, но и сейчас день 9 Мая многими отмечается с почетом и гордостью, сопровождается торжественными митингами и парадами.

Я уверена, что забывать о важности этого дня нельзя! В нашей семье бережно хранят и передают память о событиях Великой Отечественной войны. Наши прадеды воевали и дожили до этого счастливого мая 1945 года. К сожалению, сейчас их уже нет в живых, но сохранились письма, воспоминания, фотографии, награды. Когда наши дедушки и бабушки с особым блеском в глазах и грустью в голосе рассказывают нам о тех днях, показывая потускневшие фотографии лет, мы ярко представляем себе те события, как будто сами в них участвовали, и проникаемся гордостью за свою страну.

Наши сведения о героических подвигах тех лет в тылу и на передовой, когда бой «не ради славы, ради жизни на земле» шел повсеместно, когда линия фронта проходила через душу каждого человека, существенно дополняют замечательные произведения литературы, художественного искусства и кино. Ведь многие из этих произведений созданы свидетелями и непосредственными участниками тех событий. Память о героическом времени священна и будет жить в веках.

День Победы — это действительно праздник «со слезами на глазах» , и он — в сердцах всех людей, а не только тех, кто войну.

Професія - архітектор-одна з найбільш відомих, професія, без якої неможливе наше життя. Вона має кілька напрямків або спеціалізацій в області проектування і будівництва: архітектор житла працює повсюдно, як у міській, так і в сільській місцевості, створює житлові будівлі від невеликих будиночків і унікальних котеджів до висотних будинків, якими насичені міста. Сюди ж входить і проектування громадських будівель, таких як установи культури, спорту, громадського харчування та багато іншого. Архітектор, створює ландшафт, застосовує свої знання при проектуванні парків або присадибних територій (дуже затребувана сьогодні професія). Архітектор промислових об'єктів -в його розпорядженні всі промислові виробництва, які тільки можуть бути, все входить в сферу цієї професії. І, нарешті,архітектор - реставратор, спеціаліст по відродженню пам'яток архітектури, професія, яка буде жива завжди, оскільки люди дуже трепетно ставляться до збереження пам'яток архітектури.У старовинному місті Умань Черкаської області знаходиться одна з найвидатніших пам'яток садово-паркового мистецтва – Національний дендрологічний парк «Софіївка». Це прекрасний рукотворний сад, де дивовижно поєднуються легенди і бувале, казки і дійсність, а також щось нез'ясовне, що буде існувати вічно... Історія створення парку – це історія кохання. Засновник «Софіївки» Станіслав Потоцький, правнук гетьмана Речі Посполитої, був любителем новацій в сільському господарстві і садівництві. У своїх садибах він впроваджував нові технології ведення господарства, пробував нові сорти пшениці, ячменю, вівса і садових рослин. Подорожуючи по Україні, молодий Станіслав привіз з Італії в Тульчин саджанці пірамідальної тополі. В його маєтку щорічно оновлювалися і поповнювалися фруктові сади. Польський магнат був закоханий в красуню-грекиню Софію. Це була одна з найкрасивіших жінок того часу. Кажуть, любов – це величезна сила, яка може творити дива. В одному з листів Станіславу Софія писала, що її дуже вразив парк «Аркадія», побудований в романтичному стилі. Він належав її подрузі графині Хелені Радзивілл. Потоцький був готовий на все в ім'я коханої жінки. В 1796 році, за наказом графа, почалося будівництво прекрасного парку, який був названий на честь Софії. Дендропарк «Софіївка» спочатку був задуманий, щоб дивувати. Рукотворні каскади, водоспади, лабіринти доріжок, система ставків, підземна річка Стікс... Мабуть, це було найбільш масштабне паркове будівництво на той час в Україні. Широта інженерної думки, масштабність задуму в цілому, майстерність виконавців вражають навіть сьогодні. Одним з найбільш красивих і таємничих місць цього парку є Громовий грот. Він був видовбаний у скелі. Привертає увагу напис на стіні: «Залиш тут пам'ять про нещастя і прийми щастя. А якщо ти щасливий, то будишь ще щасливішим». Не менш цікавою є скульптура «Змія». Згідно з легендою, змія підло проковтнула пташенят і матір, після чого скам'яніла. І сьогодні вона стоїть непорушно з відкритим зівом. Окраса парку – це великий водоспад, створений руками людини і самою природою. Під водоспадом ви побачите тунель. Кажуть, якщо дівчина захоче дізнатися, коли вийде заміж, потрібно пройти через цей тунель. Скільки крапельок впаде, через стільки років вона вийде заміж. Щороку парк відвідують сотні туристів, щоб насолодитися прекрасною симфонією казки. Приємно прогулятися тінистими алеями, посидіти біля водойм, подивитися на водоспади, побувати в прохолодних гротах, покататися на човні або про підземною річкою. Літні люди можуть посидіти на затишних лавочках, згадати минуле, подумати про пережите. Для молоді та дітей є багато розваг. А закохані, як і два століття тому, визнаються тут в любові...

Read more at: http://ua.igotoworld.com/ru/poi_object/2003_national-dendrological-sofiivka-park.htm