Оцените статистическую значимость параметров модели Дам лучший ответ))

Обозначим второе число - x, первое число составляет 7/10 от второго,  то есть:7/10х;   а третье число-1/2 от второго: 1/2 х.Их среднее арифметическое равно 44 целых 22/25, то есть:(х+7/10х+1/2х)/3=44 целых 22/25
(10/10х+7/10х+5/10х)/3=44 целых 22/25
(10+7+5)/10х/3=44 целых 22/25
22/10х/3= 1122/25
22/30х= 1122/25
х= (1122/25)/(22/30)
х= (1122/25)*(30/22)
х= (1122*30)/(25*22)=(51*6)/(5*1)=306/5=61 целая 1/5
Таким образом:
второе число - 61 целая 1/5,  
первое число составляет 7/10 от второго,
то есть:7/10*306/5=(7*306)/(10*5)=(7*153)/(5*5)=1071/25=42 целых 21/25
а третье число-1/2 от второго:
1/2 *306/5=306/10=30 целых 6/10=30 целых 3/5.

Температура - один із найважливіших факторів, який впливає на живі організми. Від цього фактора залежить нормальний перебіг усіх життєвих процесів в організмі - обмін речовин, ріст, розвиток та ін. Температура більш-менш закономірно змінюється впродовж доби і від сезону до сезону. Температурний режим також залежить від географічної широти, висоти місцевості над рівнем моря та ін.

Температура - важливий обмежуючий фактор. Межами толерантності для будь-якого виду є максимальна і мінімальна летальні температури, за межами яких вид смертельно уражують спека або холод. Для більшості видів температурний інтервал існування складає від 0 до 50°С, що обумовлено властивостями протоплазми клітин.

Адаптаційні процеси в тварин стосовно до температури привели до появи пойкілотермних (холоднокровних) тварин - температура їх власного тіла змінюється зі зміною температури навколишнього середовища і гомойотермних (теплокровних) - вони мають постійну температуру тіла, яка не залежить від температури зовнішнього середовища. І пойкілотермні, і гомойотермні тварини в процесі еволюції набули здатності регулювати температуру свого тіла. Ця здатність називається терморегуляцією.
Залежно від пристосованості до температури виділяють евритермних (пристосованих до значних коливань температури) і стенотермних (пристосованих до певних температур) організмів.

Відомі морфологічні (різні життєві форми рослин і тварин) і фізіологічні (акліматизація, міграція, зимівля, літня сплячка, анабіоз, діапауза) адаптації до дії низьких і високих температур.

В оптимальному температурному інтервалі організми почувають себе комфортно, активно розмножуються і чисельність популяції зростає. В умовах дії крайніх меж оптимального температурного інтервалу організми почувають себе пригнічено. При подальшому похолоданні (нижня межа стійкості) або підвищенні температури (верхня межа стійкості) організми потрапляють у «зону смерті» і гинуть. Цим прикладом ілюструється загальний закон біологічної стійкості (за М. Ламоттом), який можна застосувати до кожного з обмежуючих факторів. Величина «оптимального інтервалу» характеризує «величину» стійкості організмів, тобто величину його толерантності до цього фактора, або екологічну валентність.