X-2> =4.7(x-2)-2.7(x-1) ^ больше либо равно.

X-2> =4.7(x-2)-2.7(x-1) х-2> =4.7х-9,4-2,7х+2,7 х-4.7х+2,7х> =-9,4+2,7+2 -х> =-4.7 /*(-1) x< =4.7 х принадлежит (- бесконечности ; 4.7]

X  -  2  >   _  4.7  *  (x-2)  -  2.7  *(x-1) x  -  2  >   _  4.7x  -  9.4  -  2.7x  +  2.7 x  -  2  >   _  2x  -  6.7 -  x  >   _  -  4.7 x  <   _  4.7 ответ:   от  минуса  бесконечность  до  4.7  (указанное  число  входит)

1) |5 – 2x| = -4 = ?       5) 14 — 2x| = 0         4) |5 – 2x| = 2                  7)|x+4| = 0

2)|5 – x| = 2                    14-2х=0                   5-2х=2                             х+4+0

5-х=2                              -2х=-14                     5-2х=-2                          х=-4

5-х=-2                             х=7                            х=3/2

х=3                                                                    х= 7/2

х=7                                                                     х= х= 3/2 или 7/2

х=3 или х = 7

3)|x – 3| = 5,5

х-3=5,5

х-3=5,5

х=8,5

х-2,5

х=-2,5 или х= 8,5

Пошаговое объяснение:

Остальные не смог

Петрарка Сонет 132 аналіз “Як не любов, то що це може бути…” Тема – що таке кохання Ідея – кохання – складне почуття Ліричний герой хоче розібратися в своїх почуттях Художні засоби – антитеза (добро – зло, хочу – не хочу), – оксиморон (муки солодкі, живлюща смерть), – звертання, – питальні речения В сонеті відбилася суперечка Петрарки зі самим собою про природу його кохання. Якщо любов – це благо, то чому воно несе журбу? А якщо зло, то чому кохання таке солодке? Якщо закоханий образ «зло», то чому він скаржиться на свою долю. А якщо «добро», то звідки його скарги. Петрарка підкреслює суперечливий, подвійний характер земного кохання. Земна любов ставить перед людиною низку моральних проблем. Тож людина, яка не керується у своїх пристрастях розумом, подібна до човна без керма. Петрарко- поет благословляє все, що пов’язане з Лаурою, що пробудило в ньому кохання, що зранило його серце і водночас принесло неподільну радість.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/petrarka-sonet-132-analiz/