Почему некоторые романсы существуют самостоятельно, а некоторые объединяются в цикл?

 Романсы объединяют в циклы по тематике,по опредёлённым формам или признакам,а некоторые романсы не .походят под эти критерии,являясь индивидуальными,не повторяют сюжеты или темы циклов.

Б53: до - ми - соль
М53: до - ми♭ - соль
Б6: до - ми♭ - ля♭
М6: до - ми - ля
Б64: до - фа - ля
М64: до - фа - ля♭
ув53: до - ми - соль#
ум53: до - ми♭ - соль♭
D7: до - ми - соль - си♭
D65: до - ми♭ - соль♭ - ля♭
D43: до - ми♭ - фа - ля
D2: до - ре - фа# - ля
мVII7: до - ми♭ - соль♭ - си♭
умVII7: до - ми♭ - соль♭ - си♭♭

Б53 - мажорное трезвучие (б.3+м.3)
М53 - минорное трезвучие (м.3+б.3)
Б6 - мажорный секстаккорд (м.3+ч.4)
М6 - минорный секстаккорд (б.3+ч.4)
Б64 - мажорный квартсекстаккорд (ч.4+б.3)
М64 - минорный квартсекстаккорд (ч.4+м.3)
ув53 - увеличенное трезвучие (б.3+б.3)
ум53 - уменьшенное трезвучие (м.3+м.3)
D7 - доминантсептаккорд (б.3+м.3+м.3)
D65 - квинтсекстаккорд (м.3+м.3+б.2)
D43 - терцквартаккорд (м.3+б.2+б.3)
D2 - секундаккорд (б.2+б.3+м.3)
мVII7 - малый вводный септаккорд (м.3+м.3+б.3)
умVII7 - уменьшенный вводный септаккорд (м.3+м.3+м.3)

"Лучче ж би потятим бути,

аніж полоненим бути".

"Слово..."

Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема "Слово о полку Ігоревім". Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже "Слово..." — це єдина пам'ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.

З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних захисників Руської землі, які в XII столітті вели боротьбу з половцями.

Автор із любов'ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами виразно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках спис і рало. Як же треба було любити рідну землю і її народ, щоб створити такі образи!

Серед усіх персонажів твору виразно виділяється хоробрий князь Ігор Святославич. Читаючи твір, ми уявляємо його на чолі відважної дружини, яка вирушила у похід проти ворогів.

Новгород-Сіверський князь із перших рядків поеми постає перед нами як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Своїм найсвятішим обов'язком Ігор вважає захист батьківщини. Він готовий віддати життя за ЇЇ свободу:

"Сповнившись ратного духу,

він навів свої хоробрі полки

на землю Половецькую

за землю Руськую".

Князь Ігор — вірний син Руської землі. Потрапивши у полон, він не втрачає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:

"Ігор спить,

Ігор не спить,

Ігор мислю поля мірить

од великого Дону

до малого Дінця".

Такими ж вірними патріотами рідної землі були і його воїни. Вони готові віддати життя за честь батьківщини. Тому рішуче і відважно дві доби б'ються вони з кочівниками.

Ігор — безстрашний і рішучий. Ці його риси найповніше розкриваються перед початком походу на половців. Він не зважає на віщування природи, а прагне досягти своєї мети. У бою Ігор поводиться як мужній і хоробрий воїн. Моральною і фізичною силою князів Ігоря і Всеволода захоплюються і сам автор, і київський князь Святослав, який говорить: "Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості загартовані".

Благородство штовхає Ігоря на до Всеволоду, адже князь розуміє, як потрібні в бою взаємодо взаємовиручка: "Ігор полки завертає, жаль бо йому милого брата Всеволода".

Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і нерозсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському війську, про що у творі говориться так: "Ігоря хороброго полку — не воскресити!" Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.

Більше восьмисот років минуло з часу написання "Слова о полку Ігоревім", а воно живе і хвилює серця людей.

Після знайомства з образом Ігоря у мене з'явилося переконання у непоборності народу, який має таких мужніх захисників. Образ Ігоря близький мені своїм глибоким патріотизмом, відданістю рідній землі, незламністю і відвагою