1) построить e-dur , в нём: м6, ув2, ум4, ув53, д43, умвв77.

Знаков:4 диеза.Повторно не называю при строении.
-Ми фа соль ля си до бекар(6 пониженная-гарм.вид) ре ми.обратно Ми ре до бекар си ля соль фа ми.

В E-dur-

м6-1,3,7 ступени.
1-ми си
3-соль ре
7-ре ля.

B E-dur-
ув2-6 низкая
до бекар ре.

В E-dur-
ум4-3 ступень
3-соль до бекар

В E-dur-
ув 53-до бекар ми соль.разрешение в Т64-си ми соль

В E-dur-
Д43-2 ступень
2-фа ля си ре

В E-dur-
Умвв7-7 ступень
7-ре фа бекар ля бемоль до бекар

Вроде так.

Объяснение:

Фредерик Шопен родился 22 февраля 1810 года в деревне Желязова-Воля недалеко от Варшавы (Польша). Прекрасный музыкальный вкус будущему композитору привила его мать, которая хорошо играла на фортепиано и пела. Необыкновенные музыкальные а также самое важное – любовь к игре на фортепиано, проявились у Фредерика еще в раннем детстве.  С семи лет с мальчиком начал заниматься известный пианист Войцех Живный. К двенадцати годам Фредерик достиг уровня лучших пианистов Польши. С 1823 года Шопен учился в Варшавском лицее.  После окончания училища, Шопен начал изучать теорию музыки в классе композитора Юзефа Эльснера. Благодаря покровительству князей Четвертинских и Антона Радзивилла, Фредерику удалось попасть в высшее общество.

С 1829 года Фредерик Шопен начал активно выступать со своими произведениями в Вене. В круг общения Шопена входили многие молодые музыканты и крупнейшие европейские композиторы – Ф. Гиллер, Тюлон, Стамати, Франкомм, Беллини, Берлиоз, Шуман, Мендельсон, художник Э. Делакруа, писатели В. Гюго, Г. Гейне и другие.

5 (17) октября 1849 года оборвалась краткая биография Шопена. Похоронили великого композитора на кладбище Пер-Лашез в Париже.

Музика в моєму житті

Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може до пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани.

Музика — стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя.

Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословення могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію.

Здається, розкривається церковна баня і з блакиті небесної ллється на людей Божа благодать. І злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить своїм промінням землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони.

Музика Максима Березовського... Від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з'являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ...

Багато видів мистецтва існує в ньому, кожен з них — джерело естетичної насолоди. Але музика — це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти й сподіватися на здійснення своїх сподівань.