Два музыкальных послания михаила глинка, как они связаны между собой?

они похожи  с друг другом

Объяснение:

Воспитание музыкой — это прежде всего формирование гармонично развитой личности, накоплении опыта эмоционально — нравственного отношения к жизни. Исследуя процесс познания музыки, как педагогическую проблему, я пришла к выводу о том, что это прежде всего должно быть художественное познание. Его особенности ярче в сопоставлении с другими видами восприятия. Известны несколько видов познания музыки. Научный — вид который просвещает человека знаниями, связанными со структурой произведения, музыкальной формой и воспитывает определённые умения.

ответ:Лібре́то (італ. libretto — книжечка) — літературна основа великого вокального твору, світського або духовного, наприклад, опери, оперети, ораторії, кантати.

Лібрето пишеться у віршах, переважно римованих. Для речитативів можливе використання прози. Сюжетами для лібрето служать в основному літературні твори, перероблені згідно з музичними вимогами. Інколи лібрето — самостійна праця лібретиста чи автора опери, наприклад, Вагнера, А. Н. Сєрова («Юдифь»). У видання лібрето інколи включаються ноти з метою надати основні теми твору чи його найкращі місця. Часто лібрето лише коротко пояснює події, що відбуваються на сцені, без відтворення слів арій, речитативів тощо.

«Садко́» — опера Миколи Римського-Корсакова в семи картинах. Лібрето написано самим композитором на основі російських билин про гусляра Садка. Вперше поставлена в Приватній опері Солодовнікова в Москві під управлінням Євгенія Еспозіто в 1897 році.

До легенди про Садка Римський-Корсаков почав звертатися ще 1867 року, коли написав симфонічну поему під однойменною назвою. Теми з цього твору згодом увійшли до оперу. У музиці Римський-Корсаков активно використовує російські народні теми і «морські» лейтмотиви. На відміну від традиційного поділу опери на дії, «Садко» складається з семи картин, які при постановках розділяють або на три дії, або на п'ять.

Зміст опери головним чином запозичено з різних варіантів билини «Садко багатий гість», у поєднанні з казками зі збірки Афанасьєва «Народні російські казки». Час дії, звичайно відносять у билині до XI-XII століть, перенесено в опері в напівказкову-напівісторічну епоху, коли у Новгороді язичницькі вірування тільки-но почали витіснятись християнством.

Багато промов, описів, декорацій і сценічних подробиць, поданих у партитурі, запозичені з різних билин, пісень, змов, голосінь. Билина про Волхв Всеславич і пісня про Солов'я Будимировича взяті прямо з народного епосу, лише з належними скороченнями та змінами. Тому в лібрето часто збережений билинний вірш із його характерними особливостями.[1]

Зміст

1 Зміст

1.1 Картина перша

1.2 Картина друга

1.3 Картина третя

1.4 Картина четверта

1.5 Картина п'ята

1.6 Картина шоста

1.7 Картина сьома

2 Джерела

3 Посилання

Зміст

Картина перша

Декорація Івана Білібіна до першої картини опери «Садко»

В торговій артелі у Новгороді — бенкет. Гуслярі славлять іменитих гостей, лише один молодий гусляр Садко не хоче славити їх багатства. Він мріє про мандри, щоб далеко по просторах землі рознести славу Новгорода. Підводиться галаслива суперечка, більшість гостей підступають до Садка і женуть його з гостини. Садко йде і заявляє, що більше не стане співати їм своїх пісень, нехай вони живуть по старовині, як хочуть. Після його уходу бенкет триває.

Картина друга

Декорація Івана Білібіна до другої картини опери «Садко»

«Садко» — картина художника Іллі Рєпіна, 1876.

Місячна ніч на березі Ільмень-озера. Садко співає, сидячи на камені, сумну пісню. На поверхні озера з'являється зграя білих лебедів, які тут же обертаються чарівними дівчатами. Серед них і Волхва, дочка Морського царя і цариці Водяниці, з сестрами. Вони водять хоровод під музику Садко. Гусляр вражений красою царівни й, коли інші червоні дівиці ховаються в глибині лісу, він звертається до неї зі словами любові й захоплення. Царівна зізнається йому, що любить його за чудо-пісні. Вона відкриває йому своє походження, і на прощання дарує трьох золотих рибок, з якими він піде в далекі моря і знайде щастя. Царівна обіцяє чекати на його повернення. Наближається ранок, з озера чути голос Царя Морського, що кличе своїх дочок додому.

Картина третя

Світлиця в теремі Садко. Ранок. Любава чекає свого чоловіка, Садко, якого не було всю ніч. Вона думає, що Садко більше не любить її, а марить лише про богатирську славу. Входить Садко, але він не звертає увагу на Любашу і думає лише про те щастя, яке обіцяла йому царівна. Любаву лякають його дивні слова. Любава, передчуваючи недобре в його задумі, благає його зі сльозами не губити себе. Проте Садко вирішує йти на площу побитися об заклад, адже він знає таємницю про золоту рибку з озера Ільмень.

Картина четверта

Пристань в Новгороді на березі Ільмень-озера. На березі юрбиться маса народу, оточуючи торгових гостей - новгородських і заморських. Входять обидва настоятелі міста — старшина і воєвода, потім з'являється Садко. Вклонившись гостям, він заявляє, що в Ільмень-озері водиться риба з золотою лускою. Настоятелі сміються над його словами, тоді Садко пропонує їм побитися об заклад: нехай вони закладуть свої крамниці з товаром, а він - свою буйну голову. Настоятелі приймають виклик і тримають парі. Садко з човна закидає у воду мережу. З глибини озера долинає голос Морської царівни, що підтверджує свою обіцянку. Сіті витягують, і в них

Объяснение: