Письменно построй 4 вида трезвучия: Б5/3, М5/3, Ув5/3, Ум5/3 от ноты ля​

Объяснение:

Б5\3 ля до диез ми

М5\3 ля до ми

Ув5\3 ля до диез ми диез

Ум 5\3 ля до ми бемоль

ТРАНСКРИПЦИЯ, в музыке - переложение произведения для другого инструмента или свободная, часто виртуозная переработка его для того же инструмента.

ИНТЕРПРЕТАЦИЯ (от лат. interpretatio - разъяснение, истолкование) - процесс звуковой реализации нотного текста. И. зависит от эстетич. принципов школы или направления, к которым принадлежит артист, от его индивидуальных особенностей и идейно-художеств. замысла. И. предполагает индивидуальный подход к исполняемой музыке, активное к ней отношение, наличие у исполнителя собств. творч. концепции воплощения авторского замысла. До нач. 19 в. искусство И. было тесно связано с комп. творчеством: как правило, композиторы сами исполняли свои соч. Развитие И. обусловлено активизацией конц. деятельности. Как самостоят. искусство И. приобретает особое значение с 20-30-х гг. 19 в. В исполнит. практике утверждается новый тип музыканта-интерпретатора - исполнителя произв. др. композиторов (К. Шуман, X. фон Бюлов и др.). Параллельно существует традиция авторского исполнительства. 

Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»

Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».

Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі

Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.

Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.

У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.