Сэссе: место и роль россии в мировой .

Все люди равны в демократических государствах, они равны и в деспотических государствах: в первом случае - потому, что они - все, во втором - потому, что все они – ничто. (Ш. Монтескье)

Высказывание известного французского философа и правоведа Шарля Монтескье указывает на проблему отношений государства и личности в тоталитарном и демократическом государствах. В своем высказывании автор имел в виду то, что равенство людей в демократическом государстве обеспечивает принцип большинства, а равенство людей в недемократическом государстве выражается в беззащитности граждан перед произволом властей.

Обратимся к теоретическому смыслу высказывания и рассмотрим основные характеристики демократического и тоталитарного политических режимов. uавный правовой принцип в тоталитарном государстве «Запрещено все, что не разрешено законом» защищает государство, а не личность. Это означает, что люди совершенно беззащитны перед произволом властей.

В Советском Союзе все несогласные с советской властью объявлялись «врагами народа». Многие были либо расстреляны, либо отправлены в концентрационные лагеря. Среди преследуемых властью оказались представители интеллигенции, кулаки и другие слои населения. Гонениям подвергались и сочувствующие «врагам народа». Государство применяло не только физический террор, но и моральный. Люди жили в постоянном страхе. Поощрялись доносы.

В Германии в СМИ факты подтасовывались, публиковалось только то, что было выгодно власти. Деятельность государственных структур было направлено на то, чтобы внушить гражданам преданность и рабское поклонение.

Джордж Оруэлл иллюстрирует нам сущность тоталитаризма: в стране действуют тайные осведомители, репрессии, жестокие пытки, призванные «излечить» людей от сомнений в правоте партии. Так, главный герой, не выдержав пыток, отрекся от своих убеждений, от любви. Следовательно, мы можем утверждать, что все люди равны в деспотических государствах, потому что все они – ничто, так как в этих странах личность уничтожается.

Наряду с этим уважаются права меньшинства. Это означает, что те граждане, которые оказались при каком-то голосовании в меньшинстве, могут создавать свои организации, выступать с критикой политических решений, предлагать альтернативные варианты политического курса. Следовательно, в демократических государствах легально действует оппозиция.

Если в тоталитарных государствах существует единая официальная идеология, то в демократических действует принцип политического плюрализма. В таких странах действует несколько политических партий, движений, СМИ.

Политический плюрализм предполагает отказ от насилия, разрешение во мирными в рамках закона. К ним относятся толерантность по отношению к оппозиции, компромиссы.

В заключении можно утверждать, что Ш. Монтескье был прав, когда говорил, что «Все люди равны в демократических государствах, они равны и в деспотических государствах: в первом случае - потому, что они - все, во втором - потому, что все они – ничто»

Объяснение:

Єдність права і моралі полягає в наступному:

1) системність. Право і мораль — це системи соціальних норм;

2) єдина мета. Право і мораль переслідують одні й ті ж цілі — впорядкування суспільних відносин, утвердження свободи, рівності, гуманізму і справедливості;

3) збіг приписів. Приписи права і моралі багато в чому збігаються. Одні й ті ж акти поведінки право і мораль забороняють або рекомендують;

4) однакове коло адресатів. Право і мораль адресуються одному колу осіб;

5) єдині цінності. Право і мораль виникають як фундаментальні загальнолюдські цінності, як показники соціального і культурного прогресу суспільства.

Відмінність права і моралі полягає в наступному встановлення. Правові норми створюються або офіційно визнаються державою, а норми моралі не є продуктом якоїсь спеціальної цілеспрямованої діяльності, вони виникають і розвиваються в суспільстві стихійно. На відміну від права мораль має неофіційний (недержавний) характер;

2) методи забезпечення. Право забезпечується і охороняється державою, яка стежить за дотриманням правових норм і карає тих, хто їх порушує, а мораль спирається на силу громадської думки, а її внутрішнім гарантом виступає совість людини;

3) форма виразу. Правові норми виражають волю держави і закріплюються в спеціальних юридичних актах, аморальні норми виникають і існують у свідомості людей;

4) оцінні поняття. В оцінці поведінки людей право оперує поняттями правомірного і неправомірного, законного і незаконного, караного і некараного, а мораль оцінює людські вчинки з позицій добра, справедливості, совісті, честі, обов'язку;

5) різний характер відповідальності за порушення і різний порядок реалізації відповідальності. Порушення норми права служить підставою негативної реакції держави у вигляді юридичної відповідальності. Форми юридичної відповідальності та порядок її реалізації строго регламентовані законом. Інший характер носить відповідальність за порушення норм моралі. Тут немає ні встановлених форм, ні чіткої процедури. До порушника застосовуються різні форми морального впливу (бойкот, висміювання, публічне засудження), які складаються стихійно;

6) сфери дії. Мораль регулює, як правило, міжособистісні відносини (між друзями, членами однієї сім'ї), а право регулює відносини, найбільш значущі з погляду суспільства в цілому, а саме — відносини власності, владні відно сини, трудові та управлінські відносини, відправлення правосуддя;

7) зміст. Правові норми характеризуються більшою конкретністю розпорядження, моральні вимоги відрізня­ються релятивізмом, тобто відносністю. Не завжди одно­значно можна оцінити вчинок людини як моральний або аморальний. Тоді як із точки зору права межа між право­мірним і неправомірним завжди очевидна.

Объяснение: