Нипишите небольшой рассказ об одной из теорий происхождения человнка, сравните ее с другими

В веке в европейской культуре существовало два ответа: один дан в Библии, другой – в теории Чарлза Дарвина. И хотя происхождение человека от обезьяноподобного предка было одним из частных следствий дарвиновской теории эволюции, естественно, именно этот вопрос – создан ли человек Богом или произошел от обезьяны – привлек внимание широкой публики.Наиболее ортодоксальные сторонники библейской версии считают, что каждый вид, в том числе и человек, был создан Богом. Область исследований, направленных на поиск научных доказательств этой версии, называется креационизмом. Современные креационисты подтверждают тексты Библии точными расчетами. В частности, они доказывают, что Ноев ковчег мог вместить всех тварей по паре – если учесть, что рыбам и другим водным животным место в ковчеге не нужно, а остальных позвоночных животных – около 20 тыс. видов. Если умножить это количество на два (в ковчег были взяты самец и самка), получится примерно 40 тыс. животных. Средней величины автофургон для перевозки овец вмещает 240 животных. Значит, нужно было бы 146 таких фургонов. А ковчег длиной 300, шириной 50 и высотой 30 локтей вместил бы 522 таких фургона. Значит, место для всех животных нашлось и еще осталось – для корма и людей. Тем более что Бог, как утверждает Томас Хайнц из Института креационных исследований, наверняка догадался бы взять маленьких и молодых животных, чтоб они и места занимали меньше, и размножались активнее.

Чарлз Дарвин не отрицал существования Бога, однако считал, что Бог создал лишь начальные виды, остальные же возникли под действием естественного отбора. Альфред Уоллес, который пришел к открытию принципа естественного отбора почти одновременно с Дарвином, в отличие от последнего утверждал, что между человеком и животными существует резкая грань в отношении психической деятельности. Он пришел к выводу, что мозг человека не может рассматриваться как результат естественного отбора. Уоллес провозгласил, что этот “мыслительный инструмент” возник в результате потребностей его обладателя, и предполагал “вмешательство высшего разумного существа”.Человек – это животное, интересующееся своим происхождением. Интерес к собственному происхождению свойствен человеку с глубокой древности. Чем дольше ученые изучают палеонтологическую летопись, тем яснее вырисовывается картина превращения обезьяны в человека. Современные представления гораздо сложнее излагавшейся в наших старых учебниках “единственно верной” теории, которую можно резюмировать словами Абрама Терца (Синявского): “Обезьяна встала на задние лапы и пошла прямым путем к коммунизму”.По пути гоминизации шли многие виды приматов, и Homo sapiens в момент своего появления был просто представителем одной из нескольких конкурирующих линий. То, что именно он достигнет успеха на арене эволюции, не было предопределено. Высыпая ведро песка, вы не можете предсказать, какая из песчинок окажется сверху. Однако ясно, что какая-нибудь из них займет место наверху, чуть-чуть выше других. То же происходит и в процессе эволюции: один из близких видов оказывается чуть-чуть успешнее, чем другие, но какой именно – заранее предсказать нельзя.Сегодня большинство ученых придерживаются теории африканского происхождения человека и считают, что будущий победитель в эволюционной гонке возник на Юго-Востоке Африки около 200 тыс. лет назад и расселился оттуда по всей планете. некоторые исследователи считают, что первые люди, появившиеся в Африке, были ближе к монголоидам.Монголоидная раса имеет ряд архаичных черт, в частности в строении зубов, которые характерны для неандертальцев и Homo erectus (Человека прямоходящего). Популяции монголоидного типа обладают высокой адаптивностью к различным условиям обитания, от арктической тундры до экваториальных влажных лесов, тогда как у детей негроидной расы в высоких широтах при недостатке витамина D быстро возникают заболевания костей, рахит, т.е. они специализированы к условиям высокой инсоляции. Если бы первые люди были подобны современным африканцам, то сомнительно, что они смогли бы успешно осуществить миграции по всему земному шару. Однако эта точка зрения оспаривается большинством антропологов.Концепции африканского происхождения противопоставляется концепция мультирегионального происхождения, предполагающая, что наш предковый вид Homo erectus превратился в Homo sapiens в различных точках земного шара независимо.Homo erectus появился в Африке около 1,8 млн лет назад. Он изготавливал каменные орудия, найденные палеонтологами, и, возможно, более совершенные орудия из бамбука. Однако от бамбука через миллионы лет не остается следов. За несколько сотен тысяч лет Homo erectus распространился сначала по среднему Востоку, затем в Европу и до Тихого океана.Самый близкий родственник человека был открыт в 1856 г. в местечке Неадерталь возле Дюссельдорфа. Рабочие, нашедшие пещеру со странными черепами и большими костями, решили, что это останки пещерного медведя, и даже не предполагали, какие жаркие споры вызовет их находка.  

назви основних типів темпераменту (сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік) збереглися від часів гіппократа, і ними користуються в сучасній психології. кожному окремому типу темпераменту притаманні свої характерні особливості.

сангвінік  - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. у протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. у стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості.

флегматик  - людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. внаслідок цього на зовнішні впливи реагує повільно, неговіркий. емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. настрій стабільний, рівний. навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях. він воліє закінчити одну справу і тільки потім братися за інше. флегматик є стратегом, і тому він постійно звіряє свої дії з перспективою. флегматик не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу і друзів. він важко і повільно пристосовується до нових умов; нерідко довго коливається, приймаючи рішення, але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої . флегматикам підходить робота, яка вимагає методичності, тривалої працездатності й холоднокровності.

холерик  - це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. через це вона дуже швидко реагує на зовнішній вплив, причому часто нерозважно. холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. чекання здатне вивести його із себе. він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. у цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. однак незрівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. взагалі мінливість - характерна риса холерика, і тому завбачити, як поведеться холерик у новій обстановці, дуже важко. для холериків характерна циклічність у роботі.

меланхолік  - людина з слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість. саме тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека) результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися в порівнянні зі спокійною звичною обстановкою. його підвищена чутливість приводить до швидкого стомлення й падіння працездатності, а для відновлення сил йому потрібний досить тривалий відпочинок. навіть незначний привід може викликати в нього образу, сльози. він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. у звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності.

проте, помилкою було б вважати, що кожен з нас може віднести себе до одного з основних типів темпераменту, оскільки в чистому вигляді вони трапляються досить рідко. набагато частіше можна зустріти різні поєднання означених типів з деякою перевагою одного з них за тих чи інших життєвих обставин. у таких випадках мова йде про проміжні форми або перехідні типи, які можуть бути наслідками природних задатків або утворюватися з основних типів протягом життєдіяльності індивіда.

Энергосбережение касается уменьшение потребления энергии за счет использование меньшего количества энергетических услуг. например, меньше пользоваться авто - энергии, а пересесть на авто с меньшими затратами топливо, или на электромобиль - энергоэффективность. но и энергосбережения, и энергоэффективность является техниками уменьшение использование энергии. хотя энергосбережения и уменьшает потребление энергетических услуг, его результатом может быть рост качества окружающей среды, национальной безопасности, и особисты финансовой безопасности. энергосбережение находится на вершине постоянной энергетических иерархии.