Сообщение по обж по теме чрезвычайные ситуации техногенного характера ​

Сообщение по ОБЖ по теме "Чрезвычайные ситуации техногенного характера":

Техногенная катастрофа — крупная авария на техническом объекте, влекущая за собой массовую гибель людей и экологическую катастрофу. Одной из особенностей техногенной катастрофы является её непредвиденность и случайность. Однако подобно природным, техногенные катастрофы могут вызвать панику, транспортный коллапс, а также привести к подъёму или потере авторитета властей.

Поскольку техногенные катастрофы обычно вызваны человеческим фактором, то подлежит изучению весь спектр составляющих привести к ошибочности действий обслуживающего персонала. Наиболее важным следует считать социальную комфортность: условия проживания, полноценный восстановительный отдых, отсутствие материальных проблем и забот в части занятости детей. Необходимым условием также является профессиональная подготовка и систематическая проверка знаний, а также регулярные противоаварийные тренировки, тестирование технологического оборудования на предмет его износа, соблюдение дисциплины труда.

Самой масштабной по числу жертв считается Бхопальская катастрофа, произошедшая 3 декабря 1984 года в Индии, в результате выброса паров метилизоцианата на химическом заводе Union Carbide. В результате трагедии в день аварии погибло 3 тысячи человек, 15 тысяч умерло в последующие годы. Общее количество пострадавших оценивается в 200—600 тысяч человек.

Безпека належить до базових людських потреб і є потребою дефіциту. Це означає, що доки людина не почувається безпечно, вона не може належним чином дбати про потреби вищого порядку — соціальні та духовні.

І навпаки, навіть мінімальне відчуття безпеки породжує прагнення до соціальних зв’язків. Задоволення потреб у повазі та визнанні підвищує рівень соціальної безпеки. Адже в такому разі особисті інтереси людини збігаються з інтересами соціального оточення і підтримуються ним.

Найвищою потребою людини є духовний розвиток, що спонукає її дбати не лише про безпеку свою та близьких, а й про безпеку наступних поколінь і всього живого на Землі.

Абсолютна безпека, як і абсолютне здоров’я, є категорією теоретичною, адже ніхто цілковито не захищений від випадкових небезпек, наприклад від імовірності потрапити у ДТП.

Рівень особистої безпеки залежить насамперед від самої людини: як вона вміє передбачати небезпеки й уникати їх, раціонально діяти у небезпечній ситуації, від її характеру й особистих якостей. Наприклад, оптимізм і віра у власні сили допомагають вижити в екстремальній ситуації, а така риса характеру, як поміркованість, — уникати зайвих ризиків. І навпаки, песимізм відбирає сили і надію, а звичка «ходити по краю» перетворює життя на суцільний екстрим.

Однак безпека людини залежить не лише від її поведінки, а й від кількості та сили загроз, що існують у суспільстві. Загалом поведінка людини дає їй змогу лише реалізовувати (чи не реалізовувати) суспільний рівень безпеки.

Безпека належить до базових людських потреб і є потребою дефіциту. Це означає, що доки людина не почувається безпечно, вона не може належним чином дбати про потреби вищого порядку — соціальні та духовні.

І навпаки, навіть мінімальне відчуття безпеки породжує прагнення до соціальних зв’язків. Задоволення потреб у повазі та визнанні підвищує рівень соціальної безпеки. Адже в такому разі особисті інтереси людини збігаються з інтересами соціального оточення і підтримуються ним.

Найвищою потребою людини є духовний розвиток, що спонукає її дбати не лише про безпеку свою та близьких, а й про безпеку наступних поколінь і всього живого на Землі.

Абсолютна безпека, як і абсолютне здоров’я, є категорією теоретичною, адже ніхто цілковито не захищений від випадкових небезпек, наприклад від імовірності потрапити у ДТП.

Рівень особистої безпеки залежить насамперед від самої людини: як вона вміє передбачати небезпеки й уникати їх, раціонально діяти у небезпечній ситуації, від її характеру й особистих якостей. Наприклад, оптимізм і віра у власні сили допомагають вижити в екстремальній ситуації, а така риса характеру, як поміркованість, — уникати зайвих ризиків. І навпаки, песимізм відбирає сили і надію, а звичка «ходити по краю» перетворює життя на суцільний екстрим.

Однак безпека людини залежить не лише від її поведінки, а й від кількості та сили загроз, що існують у суспільстві. Загалом поведінка людини дає їй змогу лише реалізовувати (чи не реалізовувати) суспільний рівень безпеки.