У меня две новости: плохая и хорошая. Плохая заключается в том, что хорошую я забыл.
Здесь русский дух, здесь вирус чахнет!
- Доктор, а кто мне пришивал голову?
- Я! А вам что, шовчик не нравится?
- Да шовчик-то шикарный... Только вот голова не моя!
Скоро лето. Пора прикупить что-нибудь для активного отдыха - гамак или шезлонг
Случай доставки продуктов на самоизоляции описан в сказке "Красная шапочка"
- Даже во время эпидемии чумы 1654 года столько дома не сидели!
- Те, кто не сидели дома, лежали на улице.
Как то раз мужчину догнали в открытом море, и выписали штраф за то, что он нарушил режим самоизоляции.
-Женщина подождите!
-Что вам надо?
-Да, так штраф хочу выписать.
-З, что?
-Как за, что? За то, что отошли от дома на 101 метр.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Розв’яжіть задачу: Наприкінці навчального року вихователька старшої групи дитсадка зібрала малюнки вихованців за рік і на батьківських зборах доповіла, як діти зросли за цей час, якими навичками оволоділи, як у них розвинулася уява сть. Особливу увагу вона при цьому звернула на малюнки за власним задумом. Який метод застосувала в даному випадку вихователька? Чому вона найбільшу увагу звернула на малюнки дітей за власним задумом? (Казарновська Г.Б., Долинна О.П. Загальна, вікова і педагогічна психологія. Збірник завдань. - К.: Вища школа, 1990. - С. 65.) Щоб з'ясувати певні особливості мислення дітей дошкільного віку, психолог запропонувала виховательці провести з ними дидактичну гру «Що спільне й що відмінне?». Вихователька демонструвала дітям різні малюнки, де були зображені овочі, фрукти, посуд, меблі тощо. Потім кожній дитині пропонувалося порівняти між собою обрану пару картинок, вказуючи, що спільного й що відмінного між предметами. Отримані результати протоколювалися. Який метод та який його вид використано в даному випадку? Які його переваги та недоліки в контексті завдань психології педагогічної? (Казарновська Г.Б., Долинна О.П. Загальна, вікова і педагогічна психологія. Збірник завдань. – К.: Вища школа, 1990. – С. 65.)
Мышление — психический процесс моделирования закономерностей окружающего мира на основе аксиоматических положений[1]. Однако в психологии существует множество других определений.
Например: высший этап обработки информации человеком, процесс установления связей между объектамиили явлениями окружающего мира; или — процесс отражения существенных свойств объектов, а также связей между ними, что приводит к появлению представлений об объективной реальности. Споры по поводу определения продолжаются по сей день.