Що спільного в образах софі та меґґі? ​

Серед жіночих образів, створених літературою давньої русі, дружина новгород-сіверського князя ярославна посідає особливе місце. образ її у творі місткий, узагальнений. це і мати-вітчизна, яка послала захищати рідну землю від ворога, що загрожував усім і кожному. це водночас і глибоко ліричний образ жінки, втілення подружньої вірності, моральної чистоти. вкарбовується в пам’ять юна постать в путивлі на забралі; вся вона — жіноче чекання й тривога, вболівання і скорбота. як відомо, література давньої русі не знала відверто вигаданого героя, і ярославна — це історична особа, але разом з тим вона — художній образ, створений автором «слова…». ярославна постає перед нами не як княгиня, а як звичайна руська жінка, що гаряче любить свого чоловіка-воїна, свою батьківщину. образ ярославни належить до найблагородніших і найдовершеніших жіночих образів у світовій літературі. великі людські почуття тонко підмічені і відтворені автором «слова», витримали випробування часом. пройшовши крізь віки, ярославна хвилює і сучасного читача своєю моральною силою, благородством і чистотою.

Серця не мати, серце крається; і в голову не класти, вітер в голові;   і оком не моргнути, крутиться світ в очах;   без зайвих  слів, замовити слівце. 1. не маєш ти серця, іване, інакше б зміг мене зрозуміти. 2. і що з тобою робити, як тебе чомусь навчити, коли в тебе вітер в голові. 3. а ти знаєш, який я швидкий, не встигнеш і оком моргнути як я буду вдома. 4. недавно приходили люди, хотіли замовити за нього слівце аби він став старостою села. 5. ох, скільки всього за день зробила, аж в очах крутиться. 6. стільки лиха в житті мого сина, аж серце крається.