Сочинение про хлеб ! ! я\зжэ\хдфырнкйфнгешнщгзшхщ

Здавніх часів і у всіх народів найбільшою святістю був хліб. його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і, навпаки, коли він зникав, приходило лихо. і чи не в найголовнішому слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а й визнали його правічні заслуги в долі людства. в зернину, в цей маленький тугий злиточок матерії стільки вкладено життєвої мудрості, добра і віри в безсмертя, що його тайна і досі здається нам магічною. все у нас від нього, від хліба. а в тім, і ми самі, кожен з нас — дитина своїх батьків, свого народу й хліба. з давніх часів батьки привчали дітей своїх берегти хліб. ще з молоком матері засвоювались правила бережливого ставлення до святая святих. хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. людей, які прийшли з чистим серцем, доброю місією чи хорошою новиною, на нашій землі завжди зустрічали хлібом сіллю. короваєм благословляли молодят, без хлібини не можна було зайти в новий дім, народжувалася дитина — теж ішли з хлібом… віддаймо ж пошану тим, хто зростив його, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце, паляниці. знімімо перед ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб — черствіють душі.

ответ)Вітька Горобець, мужчина з життєвим стажем в чотирнадцять неповних років

Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий…

Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.

Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.

Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.Галя Козачок

в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!

в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне, як ти міг раніше на них дивитися і не бачити їх?.. Як ти міг раніше не бачити, що в неї тоненька шия і маленькі груди, важкі коси й довгі, примхливо вигнуті брови, тоненька, немов вирізьблена, фігурка й чарівна посмішка, що вона вся струнка, весела й швидка, як вогонь на сухій соломі

вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою. Через плече висіла сумка з газетами, журналами, листами — під час літніх канікул вона працювала листоношою.

Галя якось змінюється, зустрівши тебе. Чомусь підозріло робиться веселою, а щоки у неї ледь-ледь рожевіють. І оченята спалахують якимось сяйвом.

Галя Козачок пташкою пурхала по Чаплях, розносячи пошту, і не відала й не гадала, яку тільки диверсію готував для неї тихий та непомітний Федько Котигорошко, той вольовий Федько, котрого вона так марно намагалася спокусити солодкою халвою і котрий все-таки проговорився, у кого закоханий Вітька.

Ніби сонце вкотилося до сарая. На порозі з’явилася Галя Козачок.

Вона підходила до нього, струнка й висока, в білому-білому платті, зашаріла від швидкої ходи, а очі сяяли ніяково й радо.

Щоправда, Галя — дівчина не з лякливих. Сам Причепа колись потиснув їй руку і подякував за відвагу. Він тоді їхав велосипедом мимо колгоспної ферми, звідти вискочив бугай Кордебалет.

Объяснение:

Відповідь: читай нище

Пояснення:

Абстракціонізм  — сукупність напрямів в образотворчій культурі XX ст., що замінюють натуралістичну, легко пізнавану предметність більш або менш вільною грою ліній, фарб і форм (сюжет і предмет лише вгадуються, символічно маються на увазі або зникають взагалі).

Здавна безпредметна творчість існувала у вигляді орнаменту або нонфініто, але тільки в новітній історії оформилася в особливу естетичну програму. Серед родоначальників абстрактного мистецтва — В. В. Кандінський, К. С. Малевич, П. Мондріан, майстри орфізму. Склалося кілька його варіантів: геометрична абстракція, абстрактний експресіонізм, інформель, ташизм, постживописна абстракція.