Ідейно художній аналіз вірша запрошення м.семенко

Ліричний герой поезії уявляє себе духом із потойбіччя. він говорить про те, наскільки життя таємниче й загадкове, скільки в ньому доріг, котрі треба подолати, який різноманітний у людини вибір. пізнати сенс буття і небуття — це дійти «до останнього пункту», відчинити «двері замкнуті». не кожний на це зважиться, адже чекають на мандрівника «всі стихії й дощі». прогулятися в пітьму, спробувати осягнути таємниці життя й запрошує читачів поет разом зі своїм ліричним героєм. 

Основна думка:   боротьба трудящих зі своїми гнобителями точитиметься доти, доки існуватимуть класи, доки не переможуть трудящі. вступ (експозиція)  — палке слово автора про героїчну історію народу, про його нескорений вільнолюбивий дух. i частина  — втеча остапа і соломії від  пана. це  зав’язка сюжету. ii частина  — переправа через  прут  і поранення головного героя. iii частина  — перебування остапа у плавнях, пошуки соломією порятунку. поєдинок юнака з вовком. iv частина  — головні герої у циган, арешт остапа. v частина.  кульмінацією  повісті є спроба соломії визволити коханого з-під турецької варти.  розв’язка твору  — загибель головної героїні. епілог  — старий остап живе самотою і чекає зустрічі у вічності з коханою. сюжетні колізії  з несподіваними поворотами, з на межі життя і смерті свідчать про те, що м. коцюбинському справді вдалося створити цікавий, гостро сюжетний, пригодницький твір.

Головним героєм  оповідання є безпритульний хлопчина мишко.  мишко – змарнілий, обідраний, босі ноги всі в грязюці, в лахмітті, виразки на ногах… мишко говорив, що  прийшов погуляти до дітей. але як виявилося, він – безпритульний.

васильченко у оповіданні хотів аоказати нове в людських стосунках, в людській психології. вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник показує нам – у їх взаєминах паростки людської моралі та гуманності. в оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу: ліквідація дитячої безпритульності. безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання.