Цитатна характеристика образу чіпки з роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? "

1.  ішов справді парубок. на перший погляд йому, може, літ до двадцятка добиралося. чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп'ялось тонке, як павутиння, волоссячко. ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі  — теж гострі; лице довгобразе  — козаче; ні високого, ні низького зросту,  — тільки плечі широкі, та груди високі оце й уся врода. таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. одно тільки в цього неабияке  — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою   2.на самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. з-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі  — тік; за током  — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. хата хоч старенька, та чепурна, біла,  — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті.  3.а й дитина ж то вийшла  — на славу! повновиде, чорняве, головате, тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. другі діти жваві,  — як дзиґа крутиться, на місці не скажеш йому: дай те! дай друге!   — як стріла чіпка, як його звали,  — не такий, ні! оце, було, мотря чи оришка скаже: «подай, чіпко, води! », або  — ножа, або  — » то він і почне: «а де ж воно лежить, чи стоїть? » отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом   4.  виродок іде! —  кричить,  забачивши  здалека чіпку, білоголовий хлопчик. — запорток! — підхопить другий. — ходім до нього!   5.  такі казочки бабусині, при самотньому житті, осторонь од товариства, пластом ложилися на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою, гадку за гадкою. глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душі підіймали хвилю горою  — з самого споду до верху.  6.  закипіла в чіпки у руках робота. найняв плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив; зійшло — як щітка! у косовицю став за косаря — викосив дванадцять копиць сіна. є чим овечок узиму годувати. настала жнива — місячної ночі жне. розгорювався десь на десять рублів; купив у заїжджого цигана стару кобилу; звозив хліб, поставив у току: отакі скирти понавертав! дивуються люди, що чіпка до хазяйства такий удатний! а чіпка, дивись, у же й хліб вимолотив, сама солома стоїть — завалив увесь город . скоту нема. продав чіпка більшу половину соломи, кілька мішків хліба, та восени купив корову на ярмарку.

Усвіті, де доброта, правда часто йдуть пліч-о-пліч із брехнею, злом та жорстокістю, людина повинна вміти їх розпізнавати і розмежовувати, бачити, де закінчується одне й починається друге, відчувати, який шлях є хибний, який праведний. і головне, пам’ятати, що ніколи добро не буде в кінці того шляху, яким ходить зло.головний герой роману панаса мирного «хіба ревуть воли, як ясла повні? » чіпка варениченко, маючи право вибору свого життєвого шляху, бажаючи добитися справедливості для людей, думав, що для досягнення поставленої мети можна вдатися до будь-яких засобів. він прагнув правди і добра, але пішов до них хибним шляхом, що врешті привів його до загибелі.

1) «послав їм господь на втіху одного тільки синка — павлусем звали».

2) «доріс павлусь до парубка».

3) «так через той-то мед занедужала небога та й вмерла».

4) «щастя, як горох з мішка, так і сиплеться на нашого павлуся».

5) «раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарб».

6) «от вони підняли того хорта на дрючок та й понесли».

7) «позбирав наймит гарненько дукати і сховав їх у скриню».

8) «щаслива нитка до смерті не вірвалась павлусеві».

9) «завидуете щастю мого павлуся, а ніхто б не схотів стати павлусем».