Все произвидения михайла старицького?

Востанні роки свого життя, попри хворобу, старицький написав історичний роман «оборона буші» (1894), романи «перед бурей» (1897), «молодість мазепи» (1898), «разбойник кармелюк» (1903) та інші російською мовою. «разбойник кармелюк» вперше опубліковано у газеті «московский листок», окремою книгою цей роман вийшов у москві у 1908 році. українською мовою роман виходив у львові (1909–1910) та у чернівцях (1927). у 1927–1928  р.р. під назвою «кармелюк» роман вийшов у києві за редакцією л.  м.  старицької. у 1957 та у 1959 роках роман з незначними видавало видавництво цк лксму «молодь». у 1965   р. цей роман випустило видавництво «дніпро» російською мовою під назвою «разбойник кармелюк», а у 1971 році  — українською мовою під назвою «кармелюк». видання «поезії» (1908); «драматичні твори» (1907–1910); «вибрані твори» (1954); «вибрані твори» (1959); «твори в восьми томах» (1963–1965); «твори у шести томах» (1989), видавництво «дніпро»; «разбойник кармелюк», (1988), видавництво «дніпро».

Вранньому дитинстві для того, щоб відчути себе щасливим, мені було достатньо отримати у подарунок іграшку, про яку давно мріяв. минав деякий час, радість поступово притуплялась, отримана річ стала звичною, і те щастя, що переповнювало мене, кудись зникала. ось і виходить, що це було звичайне виконання мого дитячого бажання. хіба щастя може ось так ранньому дитинстві для того, щоб відчути себе щасливим, мені було достатньо отримати у подарунок іграшку, про яку давно мріяв. минав деякий час, радість поступово притуплялась, отримана річ ставала звичною, і те щастя, що переповнювало мене, кудись зникала. ось і виходить, що це було звичайне виконання мого дитячого бажання. хіба щастя може ось так раптово піти? але тим не менш, в моєму дитячому сприйнятті це було саме велике, справжнє щастя. трохи подорослішавши, починаю розуміти, що мій стан душі багато в чому залежить від ставлення до мене оточують. це і мої друзі, і викладачі, і просто знайомі. я не хочу робити вчинки, від яких мені буде соромно. я хочу мати справжніх друзів, які ніколи мене не зрадять, і я ніколи не стану зрадником у відношенні їх. але найбільше це стосується батьків. я хочу, щоб вони мною пишалися, і ніколи з-за мене не засмучувалися. ось тоді я зможу бути щасливим. розуміння того, що я вже щасливий, маючи сім'ю, прийшло до мене після перегляду телевізійної передачі про дитячому будинку. діти розповідали про своє життя, про мрії, про те, чого вони хочуть досягти в житті. і всі як один говорили про те, що хочуть мати сім'ю. для них це було найважливішим, адже саме цього їм так бракувало, всі інші їхні плани були другорядними. я напевно ніколи не зможу забути очі цих дітей, у них було стільки смутку і дорослої печалі. ось у такі хвилини починаєш замислюватися про те, що ти вже щасливий тому, що не знаєш, як це мріяти про маму з татом, адже батьки завжди поруч. коли помирають близькі люди, стає дуже боляче, адже зовсім недавно вони жили звичайним життям, чого-то раділи або засмучувалися. після смерті вони залишаються в нашій пам'яті, але від цього не стає легше, адже вони не бачать, як змінюються пори року, як йде дощ або гримить грім. від цього стає дуже страшно. я розумію, що це неможливо, що так влаштоване життя, але мені не хотілося б розлучатися з рідними людьми, і якщо таке диво сталося б я зміг би бути щасливим. я розумію, що зараз будую основу свого майбутнього. я дуже хочу отримати гідну освіту, щоб потім займатися улюбленою справою. я знаю багатьох людей, які працюють лише для того, щоб утримувати сім'ю, але то справа, якою вони займаються, їм не приносить задоволення. мені шкода таких людей, адже вони так і не змогли знайти себе в улюбленій професії. я не прагну до влади і недосяжних висот, а лише хочу займатися улюбленою справою, і якщо в мене це вийде, я буду щасливою людиною. зараз багато говорять про те, що треба берегти природу, але частіше це і залишається на рівні розмов. лісів стає все менше, так як їх безжально знищують, водойми забруднюються, питна вода стає дефіцитом. мені дуже хотілося б, щоб не тільки наше покоління, але і наступні, могли дихати свіжим повітрям, купатися в море і бачити блакитне небо. адже це таке щастя! але найголовніше, я хочу, щоб ніколи не було війни, щоб не гинули невинні люди, щоб матері не втрачали своїх синів, а діти не ставали сиротами. ніщо так не цінне в нашому світі, як життя. адже наша земля так прекрасна і щедра, і я по справжньому зможу бути щасливим, якщо залишуся гідним її сином.

Історія рідної землі аби впевнено і зрозуміло провести дослідження назви нашої землі – україна, треба почати з такого розповсюдженого і в той час ніби невідомого нам слова "кор". корінь "кор", як бачимо, присутній в дуже багатьох близьких і, на перший погляд, далеких за значенням слів: кора, коротити, коритись, короста, корма, корпус, король і багато інших. але нас цікавить зараз лише назва нашої країни, отож будемо досліджувати різні значення слова край, бо зрозуміло, що україна (вкраїна) має в своїй основі якраз цей корінь. слово "край" як іменник чоловічого роду. значення: лінія, що обмежує поверхню чого-небудь (тобто: кінець); найвіддаленіша від центру частина якої-небудь місцевості; околиця; невелика частина, відділена від чогось (тобто: окрайок, окраєць, шматок); закінчення, припинення якоїсь дії, стану; закінчення життя; смерть; те ж саме, що країна (тобто держава, країна); місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; сторона; слово "край" як прийменник. значення: указує на місцезнаходження предмета поблизу іншого. синонімами до прийменника "край" є такі слова: біля, коло, побіля, попри, поблизу, при, окрай, близько а ще "край" є наказовою формою дієслова "краяти", що означає: наділяти-нарізати (ділянки землі), відділити частину чи шматок (окрайчик хліба), в алегоричній формі: краяти от якраз дієслово "краяти" є найбільш підходящим об'єктом для нашого дослідження. бо, як на мою думку, у процесі словотворення дієслово було першим. а іменник вже був результатом дії. дуже прозорий і надійний зв'язок: украяна земля, кожний наділ якої має свого хазяїна: поле – хлібороба, місцевість – князя (ще й зараз в багатьох місцях землю селянам не наміряють чи наділяють, а – нарізають). тоді як степ широкий на тисячі кілометрів є диким, вільним тобто, і пасися там хто хоче аж поки сильніші не проженуть. аж проситься висновок: україна – земля що має хазяїна (поділена тобто). збереглась в багатьох місцевостях ця сама назва другого кореня із другим звучанням: поділля. зустрічається в рукописах раніше від назви "україна". але це не означає більшої давності. те, що слово "краяти" є дуже давнім, може підтвердити наявність цього кореня у багатьох мовах, в тому числі і в санскриті. і походить від кореня "кор". десь я вичитав, що то значить: камінь. а звідтіля коростишів та інші подібні назви. але цього твердження в неті вже не знайшов. зате знайшов багато іншого, більш цікавого. багато авторів відзначають спорідненість слів "кора" і "коло". бо знята древнім нашим предком камінним ножем кора із стовбура має форму кола і її виправляють аби була плоскою. в одній місцевості "р" погано вимовляли, то говорили не "коро" а "коло". діти ж і в наш час до певного віку так говорять. отже предмет, яким знімали кору, загострений камінь наприклад, мусив називатись "кор" або "кол" по-дитячому. кол чи кіл (кілок) – загострений був надійною зброєю. що можна робити кором? – корояти (крояти чи краяти), коротити (палицю чи життя), корити чи підкорити, оскорити (ошкурити а звідтіля і шкіра) кору ж. між іншим: мовлене поляком слово "кора" для нашого вуха звучить як "кожа" чи "коржа". тож коржі теж родичі кори. перерахування інших прикладів, ще й в мовах інших народів, займе дуже багато місця. уявіть собі ту сиву давнину, коли краяли і ділили все кам'яними ножами. тож, як я надіюсь, древність походження слова "україна" для читача є очевидною. якщо гард – це город, то "город" – слово явно місцеве, бо я, як автохтон, прекрасно розумію його походження. голова роду живе за огорожею у місці, що й називається городом. інше походження слова "город": гор – це, що по іншому звучить, той же "кор". городити чи кородити означає відгороджувати камінням певну ділянку від іншої місцевості. та й рів (і вал також) для огорожі треба рити з камֹяної кирки. а вже лопата для відкидання землі може бути дерев'яною. ще років з тридцять назад на токах, де зберігається зерно, для того, щоб його не пошкодити, користувалися дерев'яними лопатами. те ж саме означає і інша назва україни – поділля. якщо хто думає, що поділля лише понад дністром, то він помиляється. подоли є в києві та київській області, багато їх і в полтавській.