Засоби комичного в митькозавр з юрківки

кожен народ має свою історичну суть. у всіх вона витка й покручена: то стрімко злітає угору, то сторчголов зривається вниз. перший український роман «чорна рада» – це роздуми вченого, просвітителя, патріота про історичний шлях українського народу.суперечливі, трагічні події з історії козацької україни розгортаються у всьому своєму драматизмі. шлях невпинно підводить нас до кульмінації тих подій – чорної ради 1663 р., що стала провісницею руїни. для куліша велика руїна була містично-зловісним символом, який не втратив свого значення й у нові часи. письменник, людина енциклопедичних знань, передбачав, що повстанці або їхні онуки самі в майбутньому займуть місця тиранів і в жорстокості своїй не поступляться їм. відтак він переконує читача в необхідності єдності й згоди серед українського народу.  у першій редакції «чорної ради» ця головна повчальна ідея була навіть висловлена розповідачем безпосередньо – в останньому абзаці роману, як логічний висновок з нього: «… скільки то було в нас на вкраїні добрих і розумних людей, так як то все те нінащо обернулось через безладдя, що не зуміли, як заповідав батько хмельницький, усі уодно стояти! » знявши, з цензурних міркувань, у другій редакції твору це пряме формування своєї стрижневої політичної думки, куліш залишив її вираження розвитком художньої дії.

у зв’язку з цим великої ваги набуває загальна тональність роману. любов до україни – ось та визначальна засада, що дає змогу групувати персонажі. роман насичений особистостями, характерами, образами, типами. саме тому «чорну раду» дослідники називають своєрідною енциклопедією українського характерознавства. кожен з них – яскрава індивідуальність, самобутній характер. їх об’єднують спільні риси української народної психології, етики, моралі тощо.

образ дороги не тільки – композиційний стрижень твору, а й засіб творення характерів. як і в народній творчості, він підкреслює в героях роману козацьку витривалість та відвагу, що виявлялись в далеких і виснажливих походах, тяжких боях.

своєрідно висвітлено в «чорній раді» й характер кобзаря. кобзар у куліша прагне осягнути думкою найпотаємніші порухи людської душі: «співаючи пісню, од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі, наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить». дума про хмельницького, пісні в його виконанні не лише оживляють у пам’яті сторінки драматичної історії україни, а й формують національні ідеали, спонукають слухача замислюватися й над сенсом свого життя.

роман «чорна рада» по самісінькі вінця наповнений духом козацької звитяги. лицарська душа козака, якої «і весь світ не сповнив би», не тільки зачаровує, а й навчає: світ широкий, а україна одна, зрадивши її – занапастиш свою душу. тож роман – хроніка подій 1663 року – виявився напрочуд сучасним. історія не раз вчила українців об’єднуватись у визвольних змаганнях, у захисті державності, але не завжди ми були гарними учнями. задумаймось над цим і не припускаймося давніх помилок.

Цікаві факти про михайла стельмаха народився він 24 травня 1912 року на вінниччині в родині хлібороба. змалечку йому прививали почуття щирості, любові та людяності. ще з дитячих років він з жадністю поглинав усі книги, що були вдома та в місцевій бібліотеці. навчаючись у вінницькому педагогічному інституті михайло робить перші літературні кроки. за редакцією а. малишка виходить його збірка «добрий ранок». в роки другої світової війни служив на фронті, де отримав поранення у голову та спину. будучи списаним медкомісією у зв’язку з пораненням, він починає працювати військовим кореспондентом в газеті «за честь батьківщини». у воєнний період зав’язується дружба з м. рильським, який стає його наставником та прикладом для наслідування. за його виходять дві збірки фронтових віршів — «провесінь» та «за ясні зорі». у михайла стельмаха була чітка громадянська позиція – він виступав за мир. саме тому був обраний делегатом асамблеї оон від україни та нагороджений орденом трудового червоного прапора. був одружений та мав трьох дітей. михайло стельмах має звання героя соціалістичної праці. він був депутатом верховної ради срср та академіком ан урср. входив до спілки письменників україни. окрім прози та поезії, він займався написанням п’єс та сценаріїв для фільмів.