Ю.Винничук " Місце для дракона" * Обязательно Смертельного удару драконові наніс: * джура Лаврін один із лицарів князівський воєвода "А мені в тлін відійти, одійти без надіїї, без сліду, мов і не було ніколи" Ці слова належать: * князеві драконові Грицьку пустельнику пану Лаврінові Дракон Грицько вразив князя: * неохайністю жорстокістю байдужістю мудрістю та добротою У якому місті відбуваються подіїї у повісті : * Львів Галич Люботин Богуслав Рука Лавріна задерев"яніла , коли: * драконове око дивилося на лицаря розумним поглядом він побачив князівну поруч із драконом із драконової пащі з"явилося полум"я джура захотіввипередитисвого вчителя Від пустельника дракон швидко навчився: * драконячого життя захищатися від ворогів говорити по- людськи правильно харчуватися Прізвище та ім"я * На березі Бистриці люди бачили: * військо сусіднього князя багато слідів від кінських копит загадкову істоту драконові сліди Настасія стала називати Метеликом: * Кельбаса дракона Грицька гінця лицаря Лавріна Душі люботинців пороз"їдала : * нудьга байдужість радість безпечність

1.джура

2.дракон

3.мудрістю та добротою

4.Люботин

5.драконове око...

6.говорити по-людськи ( грамоти)

7.сліди дракона

8.дракона Грицька

9.нудьга

Давно,

іще в шістсот якомусь році,

ну, цебто більш як три віки тому,

коли носили шпаги ще при боці

і розважали стратами юрму,

коли відьом палили при народі,

коли наук не знали ще ладом, —

 

кажу, давно, кажу, у Вишгороді

підсудна Анна стала пред судом.

 

Було тій Анні, може, десять рочків,

Її привів розлючений сусід.

Багряне листя, кілька тих листочків,

останнє листя із кленових віт

було на стіл покладене, як доказ,

і шаруділо тихо на сукні.

Осіннє сонце, яблуко-недоквас,

стояло в голих кленах у вікні.

 

І той сусід сказав тоді у тиші:

— Панове судді! Я її привів.

Вона робила... кольорові миші

з оцих ось жовтих і сухих листків.

Ото складе листочок до листочка,

два рази хукне — так і побіжать.

 

У мене діти, в мене син і дочки,

у них цяцьки так жужмом і лежать.

Вони були нормальні і здорові,

а ця чаклунка збила їх з пуття.

Вночі їм сняться миші кольорові.

Од тих мишей немає нам життя!

 

Тоді суддя в судейській чорній мантії

сказав:

— Життя — це справа без гарантії.

Чаклунок ми караєм по закону.

Перехрестіться, пане, на ікону.

Скажіть суду: вона із димаря

вночі літала чи згасила зірку?

Чи вам ті миші згризли сухаря,

а чи прогризли у підлозі нірку?

 

Сусід сказав, що миші ті якраз

такої шкоди не чинили зроду,

що в господарстві наче все гаразд,

а йдеться швидше про моральну шкоду.

 

Суддя спитав: — Вони на вас гарчать?

— Та, — каже, — ні. Але вони яскраві. —

Два рази хукнув писар на печать.

Сиділа тихо дівчинка на лаві.

 

Був сірий день. І сірий був сусід.

І сірий стіл. І сірі були двері.

І раптом нявкнув кольоровий кіт.

Залив чорнилом вирок на папері.

Хто не бореться,той раб!
Боротьба - це не просто битва,не прости удари,а вміння висловити свою думку,свою позицію,вміння відстоювати свої права,навіть не прикладаючи фізичної сили.У 21 столітті більше присутня в характері людей  риса  байдужості,ніж патріотизму та відчуття власної гідності.Саме своєю байдужістю,ми заковуємо себе в кайдани,не помічаючи цього і перетворюємо світле майбутнє на довічне покарання,каторгу,в тюрмі в яку самі себе загнали.А чому?Бо не боролися,не відстоювали власні інтереси,були байдужі,чи налякані погрозами інших і бездійно сиділи на місці і чекали чогось кращого,але самі не знаючи чого,чекали,коли варто було б діяти.А потім зневірившись сподівались на інших,коли потрібно було діяти,бо будучи рабом в кайданах значно важче боротися,чим бути вільним але в заручниках власної байдужості.Тому борітеся-побороте,Вам Бог помагає!Боріться,бо завтра може й не настати і згасне вогонь ваш,так і не розгорівшись в просторах свободи,а хто не бореться,той раб!