Скласти твир мий улюблений мифичний герой промитей

  мій улюблений міф                         міфами називаються давні оповіді про створення світу, походження людини, про діяння богів та героїв. вони були складені ще за часів, коли людина не могла пояснити виникнення світу, появу людини на землі, явища природи через брак знань.             одним із найпопулярніших міфів давньої греції і сьогодні залишається міф про могутнього напівбога геракла, найбільш шанованого греками героя. про нього створено цілий цикл міфів, у яких описано його життя: від чудесного народження до самої смерті. народився геракл у сім'ї смертних людей алкмени та амфітріона, онука славного персея. але батьком його був сам верховний бог зевс. він хотів, щоб його син володарював над усім своїм родом. та ревнива зевсова дружина гера зробила так, щоб влада дісталася іншому представнику цього роду - еврісфею. тоді зевс укладає з герою угоду: геракл буде під владою еврісфея, доки за його наказом не здійснить дванадцять великих подвигів. після цього він стане вільним та безсмертним. так могутній герой дістав своє ім'я - геракл - той, хто звершує подвиги через утиски гери.             мені дуже подобається цей міфічний герой. він хоробрий, сильний, сміливо йде до своєї мети, незважаючи на перешкоди. особливо мені оповідь про шостий подвиг геракла "стайні царя авгія".             світлоносний бог сонця геліос дав своєму синові авгію величезні багатства. у нього були численні табуни. за наказом еврісфея геракл повинен був очистити від гною стайні царя авгія. геракл запропонував авгієві очистити за один день усі його величезні стайні, якщо той погодиться віддати десяту частину своїх табунів. авгій погодився, бо йому здавалося, що неможливо виконати таку роботу. геракл повалив дві протилежні стіни, що оточували стайні, і відвів у них воду двох річок. вода цих рік за один день винесла весь гній зі стаєнь, а геракл знову звів стіни. коли герой прийшов за винагородою, то цар не віддав йому обіцяного. але через кілька років, уже звільнившись від служби еврісфеєві, геракл помстився цареві еліди. він із великим військом переміг царя авгія у кровопролитній битві. після перемоги геракл приніс жертви олімпійським богам і встановив олімпійські ігри, які й проводились греками із того часу кожні чотири роки.             найбільше в міфі про шостий подвиг геракла мені те, що герой при здійсненні його виявив не тільки силу, а й кмітливість.

Здавніх-давен чорних котів з зеленими очима називали відьмацькими котами. одного разу у чаклунки карги така кицька народила двох котенят. один із був чорний з блакитними очима, біленькою грудкою та біленькими лапками. звали його гоболіно. друга кішечка була геть відьмацька – чорна з зеленими очима. звали її сутіка. сутіка пишалась тим, що вона була відьмацькою кішечкою, а гоболіно навпаки – він мріяв бути ім котом. якось гоболіно втік від карги та побрів у пошуках домівки. довго він йшов і побачив метелика й почав ним гратися. весело біг за метеликом гоболіно, потім стрибав, і не помітив як упав у річку. неподалік грались діти. вони побачили як октеня упало в воду. діти кинулись його рятувати. але з берега вони не могли його дістати, взяли палицю й простягли її гоболіно. котик схопився за палицю кігтиками і так дістався до берега. діти зраділи кошеняті, зігріли його і стали з ним гратися. гоболіно теж зрадів. він довго мріяв про родину і хотів стати ім котом. ввечері, збираючись додому, діти вирішили взяти гоболіно з собою. діти запитали в батьків, чи можна його залишити. батьки дозволили, щоб гоболіно жив з ними. в цій сім`ї вже жили коти й собаки. дітки зраділи, що в них тепер буде ще й чорне кошенятко, а гоболіно зрадів ще більше, бо він тепер має родину. йому виділили місце й посуд та одарили любов`ю. тепер в гоболіно є багато друзів – котенят і собачат та ще із лісу прибігають погратись зайченята.. котик весело живе й домівку має і до себе в гості всіх він закликає!

Центральний персонаж п’єси – наталка. вона охарактеризовує себе як: «не багата я і проста, но чесного роду, не стиджуся прясти, шити і носити воду.» возний сватається до наталки, але вона залишається незворушною і вірною петру. все село доброї думки про наталку, зокрема виборний про неї таке гонко, говорить: «золото-не дівка! наградив бог терпелиху дочкою. кромі того, що красива, розумна, моторна, і до всякого діла дотепна, - яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить” . до неї сватались і дяк тахтауловський і підканцелярист скоробрешенко, проте в її серці місце знаходив лише петро. наталка зворушує відданість своєму коханому петрові. чотири роки вона жде петра, що пішов заробляти гроші. отже, наталка завдяки таким рисам характеру, як активне ставлення до життя, здатність до боротьби, волелюбність і саме завдяки цьому виборює своє щастя – одружується з петром.