i. людина як міра усіх речей• багато є див на світі. та найдивніше – людина! софокл• тіло ж само по собі – це ні благо, ні зло. горацій• від зародка до новонародженого – такий шлях розвит-ку клітин; вони розмножуються, пі перетво-ренням, але все розпочинає з історії одного коха-ння, історії складної, неподібної і жан ростан• мати носить дитину дев’ять місяців у своєму тілі, два роки на руках і усе життя у своєму серці. шарлотта стетсон• навіть на малокровних і фізично не розвинених жінках вагітність відбивається благодійно, сприяючи нормаль-ному розвитку і загальному зміцненню організму. к.к.скробанський• моя дружина гарна, вагітність не псує її зовнішності, а надає їй довершеності – це життя б’є в ній ключем. лоранс перну• людські можливості ніколи ще не були виміряні; не можемо ми судити про них із досвіду – адже випробу-вано ще так мало. торо• людина – найвищий продукт зеленої природи. але для того, щоб насолоджуватись скарбами природи, людина повинна бути здоровою, сильною і розумною. і.п.павлов• короткого життя ми не отримуємо, а робимо його та-ким; не бідні ми життям, а користуємося ним марно-тратно. життя довге, якщо ним розумно користуватись. сенека• тіло людини є така ж святиня, як і дух, з яким воно нерозді і тому я вважаю, що людина ніколи не має права нехтувати своїм здоров’ям. л.м.толстой• прекрасне і красиве в людині немислиме без уявлення про гармонійний розвиток організму і здоров’я. м.г.чернишевський• наші хвороби нам не шкодять, коли ми про них вже знаємо. г.к.ліхтенберг• не одним хлібом живе людина… біблія• у всякого своя доля і свій шлях широкий… т.шевченко• хто бере – усе той тратить,хто дає – усе придбав. шота руставелі
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Відношення героїв твору "лісова пісня" (мавка, лісовик, лукаш, килина і т.д.) до лісу
весенняя погода обманчива: солнце уже ликующе сияет, готовясь вот-вот запылать в полную силу, а ветер еще пронзительно свеж. ледяным наждаком он обжигает щеки, кисти рук, щиплет за пос, запускает невесомые ладошки под одежду. и все-таки весна грядет, и весь мир уже чувствует неминуемое ее приближение: звенят валдайскими колокольчиками трели жаворонков, а из земли пробиваются еще робкие, крошечные, редкие листочки клевера и полевой герани. спешат жить и цвести, хотя и не пришло еще их время. не угадаешь, что будет завтра: то ли потеплеет вдруг так, что поневоле захочется, скинув обувь, пробежаться по нагретому солнцем асфальту босиком, то ли завьюжит снова, заметет дорожки, на которых еще вчера отпечатались в сырой земле твои неспешные шаги. и все-таки, грядет весна.