Чому марко вовчок назвала своє оповідання не ім'ям катрі , а її батька

Объяснение:Дружба у нашому класі

Ми звично приходимо щодня до школи, звично кидаємо один одному: "Привіт!", звично ділимося новинами, проблемами, звично даємо поради. На уроках ми всі об'єднані одним прагненням — одержати нові знання, закріпити раніше набуті. Мабуть, саме ця спільна мета керує нашим бажанням до один одному краще розібратися у матеріалі, тому у наших шкільних стосунках багато уваги приділяється урокам.

Але після них не завжди хочеться відразу йти додому, і ми з радістю беремо участь у позаурочних заходах: підготовці та проведенні різних вечорів, концертів, змагань. Так минає день за днем, рік за роком шкільного життя. І ми навіть не замислюємося, що це життя складається з двох головних чинників: набуття знань та шкільної дружби. Якщо наші знання ми одержуємо від учителів, то якою буде шкільна дружба, — повністю залежить від нас самих, нашого ставлення один до одного.

Бути дружним класом — це, на мій погляд, значить мати однакові (або схожі) погляди на людські цінності та вади. А звідси — і відповідні настанови, відповідна поведінка усього класу. Дружний клас — це не тільки (та й не стільки) спільні веселі розваги, а й вміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на до однокласнику. Або у хвилини щастя — чи то день народження, чи якась особиста перемога, — щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, влаштувавши класне свято. А ще дружний клас — це вміння зупинити свого однокласника перед прірвою біди або поганого вчинку, простягнувши йому сильну руку друзів. Дружний клас — це коли багато "я" зливаються в одне "ми", як струмочки зливаються в одну річку, що весело й гідно потім тече в одному напрямі!

Объяснение:

Народна мудрість говорить, що діти зазвичай схожі на своїх батьків. На такі думки наводять сторінки повісті І. Франка "Захар Беркут".

Максим Беркут — істинний син свого батька, Захара Беркута. Історія його життя — найкращий тому приклад.

Максим — красивий і мужній хлопець. Він не побоявся рятувати Мирославу від величезної ведмедиці, сміливо боровся з монголами. Тяжко поранений, потрапив він у полон до монголів, але навіть там думав про те. як врятувати односельців. Саме йому належить ідея загнати монголів у котловину і потопити їх там.

Максим — справжній патріот. Він не погоджується на вмовляння монголів зрадити тухольців. Знали вороги, чий син Максим, вірили, що хлопець, навчений своїм батьком, знає слово, "що кожному до серця трафляє". Хитрощами юнакові вдалося вирватися з полону. "Кмітливий Максим вирішив зіграти роль зрадника і погодився показати монголам потайний підземний хід, яким можна вибратися і Тухлі далеко за її межі". Але навмисно довго шукав той хід, доки прибула вода і перекрила шлях монголам.

А ще Максим — шляхетний юнак. Він палко й віддано кохає Мирославу. Читаючи сторінки, присвячені щасливим закоханим, хочеться вірити у їхнє справжнє щастя.

Отже, Максим ніколи в житті не підвів свого батька. Він є достойним членом тухольської громади і порядною людиною.