Аналіз вірша і.франко "червона калино, чого в лузі гнешься? " в аналізі повині бути наступні пункти: 1) тема 2) ідея 3) ліричний герой 4 )художні засоби 5) віршовий розмір

Тема - діалог між ніжною калиною і похмурим дубом  ідея - в образі калини вгадується душа ніжної беззахісної дівчини , а в образі дуба -душа грубого , нечулого парубка  епітети- червона калина, колюче терня, тиха молитва  рит. запитання - червона калина , чому в лузі гнешься?   чи світла не любишь , до сонця не гнешься ? чи жаль тобі цвіту на радощі світу? чи бурі боїшься , чи грому з блакиті?

Міф “нитка Аріадни” Тесей вирішив звільнити Афіни від страшної повинності. Кожні дев’ять років афіняни мусили посилати на Кріт семеро дівчат і сімох юнаків. На Криті їх замикали в Лабіринті, де Мінотавр пожирав їх. Жорстокий і могутній цар Криту Мінос примушував афінян платити цей жахливий податок. І от вирушив Тесей на Крит разом із приреченими юна­кими та дівчатами. Герой надумав потрапити в Лабіринт і убити потвору. Коли корабель прибув на Крит і греки зійшли на берег, дочка царя Міноса Аріадна, вражена красою Тесея, одразу ж покохала його. Щоб герой міг знайти доро­гу в Лабіринті, Аріадна дала Тесеєві клубочок ниток. Во­на ж подарувала йому гострий меч. Тесей прив’язав один кінець клубка біля входу в палац і пішов разом з усіма в глиб Лабіринту, розмотуючи клу­бок. Довго йшов герой безконечними ходами й переходами. в непрозірній темряві, поки не відчув на своїх грудях важкого дихання Мінотавра. Лютий людинобик кинувся на Тесея, але гострий меч розтяв йому груди. Вбивши потвору, Тесей пішов по нитці клубка і вийшов з Лабіринту, ще й вивів усіх своїх супутників. Так закінчилася ця небезпечна пригода.

мабудь до друже

Ох, пожовтіли дерева, на вітрі. ох, канікули завжди швидко так закінчуються! ох, скучив, повірте, більше чекати я не можу! до засмаглим одноклашкам з голосним криком я біжу. так, хлопці, дано наказ, повертатися треба в клас. ми давно мріяли про те, тільки ретельно приховували! я підріс на сантиметр, а вітьок - на цілих п'ять. а лариска розтовстіла, цілим класом не обійняти. не страждай ж ти, мила, що всі букви забула! я ж креплюся, що є сил, хоч всі цифри забув. ох, художниця ти, осінь, навчи так малювати. я тоді в твоїй роботі тобі буду !