Напишіть 5 українських прислів'їв та 5 прислів'я: 1. 2. 3. 4. 5. приказки: 1. 2. 3. 4. 5.

Бідному википить, а багатому накипить.                                                               день довгий, а вік короткий.    без діла слабіє сила.без охоти нема роботи.без роботи день роком стає.без сокири не тесляр — без голки не кравець.без труда нема плода.будеш трудиться — будеш кормиться.губами говори, а руками роби! де руки й охота, там скора робота.для нашого федота не страшна робота.діло майстра величає! добре діло утіха, коли ділові не поміха.добре роби — добре й буде! добрий початок — половина діла.добра пряха на скіпку напряде.добре тому ковалеві, що на обидві руки кує! за один раз не зітнеш дерева враз.заклопотався, як квочка коло курчат.зароблена копійка краща за крадений карбованець.кожна птичка своїм носиком живе.коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.коли почав орати, то у сопілку не грати! лежачого хліба ніде нема.маленька праця краща за велике безділля.на дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.на охочого робочого діло найдеться.не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.не взявшись за сокиру, хати не зробиш.не дивись на чоловіка, а на його діло.не кайся рано встати, а кайся довго спати.не місце красить чоловіка, а чоловік місце.не одежа красить людину, а добрі діла.не святі горшки ліплять, а прості люди.не сокира теше, а чоловік.недаром говориться, що діло майстра боїться.печені голуби не летять до губи.під лежачий камінь вода не тече.поки не іти, поти не уміти.по роботі пізнати майстра.праця чоловіка годує, а лінь марнує.працює, як чорний віл.працюй, як коняка, а їж, як собака.ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки ллють.рання пташка росу оббиває.роби до поту, а їж в охоту! робить, як чорний віл.роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.старається, як мурашка.того руки не болять, що уміють.треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.труд чоловіка кормить.трудова копійка годує довіку.хочеш їсти калачі — не сиди на печі.хто багато робив, той і багато знає.

Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...

Объяснение:

Настала осінь. вітер завивав у гіллі безлистих дерев, тріпаючи останнє рване листя. від холодних дощів розмокла безсила земля. вона чекала зимового відпочинку, щоб навесні знову прокинутися повною сили. крізь дощі і осінні тумани на південь відлітали зграї птахів. вони прощалися тужливими голосами з рідною землею і обіцяли, що через зиму повернуться. чулися голоси качок, ластівок, журавлів і клекіт лелек. зграя лелек летіла на своє звичайне місце зимівки. попереду летів здоровий та сильний вожак зграї, а десь позаду молоді лелеки. разом з молодими летів старий, немічний птах. це був мовчазний лелека і дуже-дуже сумний. а молоді лелеченята з цікавістю поглядали на нього. їм хотілося дізнатися про сум свого сусіда в польоті. на солоних лиманах у час перельотів збираються птахи з усієї європи – тисячи птахів! а можливо й сотні тисяч? у кожній зграї вистачає місця. ось тут молоді птахи не витримали і обсіли старого, розпитуючи його про життя. – ви ще молоді, – промовив лелека. – а я вже багато прожив. лечу на місце своєї першої зимівки, щоб побачити ще раз рідні місця і проститися зі світом, бо відчуваю: недовго мені лишилося жити. – тож ти багато побачив і можеш розповісти, – сказав один з лелек. – так, побачив я за своє життя немало, але розповідати не люблю. лелека заплющив очі і здавалось, що заснув. мовчали й молоді птахи. несподівано розплющивши очі, літній птах промовив: – гаразд. я розповім вам одну історію. але за однієї умови: якщо ви не будете задавати питань. молоді птахи погодилися. тоді старий лелека розпочав своє довге оповідання.