Посоветуйте один стих т.шевченка, посвященный женщине-матери. (название стиха скажите, )

                                           Лист до Лесі Ворониної

Доброго дня, Лесю Анастасіївно!

Я школярка з Київщини. Й тільки нещодавно познайомилась із Вашою цікавою творчістю. Тому щиро рада, що маю нагоду Вам написати.

Знаю, що народилися в Києві. Здобули освіту в Київському університеті (про що і я мрію). Мені цікаво, як Ви встигали поєднувати навчання і роботу? Адже спробували чимало професій, зокрема кур’єром і екскурсоводом. Також мене вражає Ваша сміливість. Мандрувати автостопом на байдарках – справа не зовсім жіноча. Але, напевно, захоплююча.

Цікавими є цикл Ваших радіопередач про українську мову. Чула декілька із них. Але особливої уваги, безумовно, заслуговують Ваші твори. Тішуся, що талант цінують і ще нагороджують в Україні.

Особисто мені подобається детектив «Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру». Цікаві події розгортаються сторінками твору. Справжній українець Гриць Мамай, який насправді лише фальшивка і бабуся-нінзя, яка мріє завоювати світ та багато інших героїв розкажуть свою історію. Детектив цікавий своєю простотою, іронічними та абсурдними висловами, його мова близька і дорослим, і сучасним дітям. А це робить твір оригінальним з-поміж інших. Я ще не до кінця його дочитала, проте вже з нетерпінням чекаю розв’язки.

Лесю Анастасіївно, таких письменниць, як Ви, не вистачає сучасній українській літературі. Хочеться нарешті читати щось нове, свіже, не клішоване. Тому творіть! Бо Ваш талант неоціненний!

Щиро дякую!

Із повагою до Вас!

-  «…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;

- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;

-  «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;

- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»;

-  «Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…

-  «…бере і в свого, і в чужого»;

-  «Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;

-  «Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!»;

Объяснение: