Цитатна характеристика героїв "мина мазайло"

Образи п’єси важко поділити на позитивні та негативні. усі персонажі одночасно типові та живі, вони всі притримуються протилежних поглядів на явище українізації. і це основний конфлікт твору. а головна мета м.куліша, на мій погляд,  протиставлення, зіткненні   цих кумедних, кожен по-своєму, образів заради об’єктивного висвітлення проблеми українізації 20-30-х років. образ мини мазайла мина мазайло – українець за походженням, міщанин, харківський службовець. він вирішує змінити своє українське «плебейське» прізвище на щось більш милозвучне, російське. він вважає, що саме прізвище стає на заваді його щастю, не дає отримати підвищення на службі, що через прізвище оточуючі ставляться до нього без належної поваги тощо. для мини українське прізвище – показник низького походження, ніби натяк на «другосортність» людини. він легко забув свій славний козацький рід, бо в його міщанському   і та соціальній ситуації того часу (а це вже радянські часи, які пропаганду вали зовсім інші цінності) це було неактуально. при цьому мина як особистість не являє собою нічого видатного. він далеко не розумний, ми нічого не знаємо про його здібності чи таланти. ми бачимо його лише одержимим глупою ідеєю, без почуття гідності, чванливим та сварливим. він смішний у своєму прагненні змінити життя на краще лише змінивши прізвище та глухий до аргументів проти його ідеї. українізацію він сприймає як спробу зробити його «провінціалом, другосортним службовцем і не давати мені ходи на вищі посади». він, його дружина та дочка смішні, бо відхрещуючись від усього українського, виставляючи себе «руськими», вони разом з тим навіть не вміють правильно розмовляти російською мовою. наприкінці п’єси з ним трапляється зовсім парадоксальний курйоз – його звільняють з посади «за регулярний опір українізації». образ мокія мокій – син мини мазайла, його повна протилежність. він захоплюється багатством та красою української мови, чим доводить батька до сказу. мокій постійно читає та дивиться українське кіно, його обурюють помилки, які допускають на афішах. він постійно звертається до словників, розкриває значення слів та фраз, перекладає російські вирази. у вуста мокія м.куліш уклав багато своїх думок та переживань за долю та чистоту української мови. мокій виступає категорично проти зміни прізвища на російський лад, навпаки пропонує додати до нього втрачену частку квач, бо це почесне та трудове прізвище. і всім цим він мало не зводить решту членів родини з розуму. проти, мокія не можна назвати позитивним героєм. він смішний у тому, як спілкується з улею, чим вона приваблює його. він непривабливий у тому, як сперечається з батьком та дядьком тарасом – він поводиться грубо та нестримано. він настільки закоханий у мову, що помічає улю лише через те, що вона також показує інтерес до неї. 

Разом із величними постатями історичних діячів визвольного руху, захисників рідної землі, героїчних месників з народу в творчості Тараса Григоровича Шевченка постає тема нелегкої жіночої долі. Образ жінки-коханої, жінки-матері часто зустрічається в Шевченкових творах. Для поета жіноча доля не просто була темою творчості, це було наболіле питання його життя. Вирісши сиротою, Тарас Григорович не знав що таке материнська любов, турбота й ніжність.

Зате добре відчував бійку і лайку мачухи. Навіть ставши вільним, поет так і не одружився, не

завів сім’ї. Ніхто не чекав його в теплій затишній оселі, нікому було вилити свою душу.

Саме тому він так щиро співпереживає героям своїх творів.

Доля жінки-кріпачки у Шевченкових творах завше була трагічною, бо саме такою вона була в жінок, котрі зустрічалися поетові у житті. Важка праця, страхітливі умови життя, знущання – усе це знайшло відображення у Шевченкових творах “Наймичка”, “Утоплена”, “Катерина”, “Причинна”.

Поет часто порушує проблему долі дівчини-покритки. Скільки таких скривджених дівчат ми бачимо у його творах! У кожній з них є власна історія нещасного кохання, загубленого

з вини “паничів-москаликів”.

В ній страчене або безповоротно скалічене життя молодиці.

Улюбленим жіночим образом у поета був образ матері з дитиною. Він завжди співчував дітям, страшенно їх любив.

Отже, жіноча доля була для Тараса Шевченка перш за все трагедією особистою, проблемою, що торкнулася ніжних струн Кобзаревої душі.

Відповідь:

Батки Августуса заохочують сина нічим не цікавиться, крім їжі.

Коли Августус виходить з фабрики весь в шоколаді і починає їсти свої пальці, місіс Глуп просить його припинити. Мабуть вона зрозуміла, що так відгодовувати сина не варто, але не робила ніяких спроб врятувати сина від шоколадної річки.

Після подорожі на фабрику Вілли Вонка, де Августус упав у шоколадну річку й застряг у скляній колбі, він схуд. Якщо Августус буде цікавитися в житті ще чим-небудь, окрім їжі, у нього є шанс змінитися накраще.  

Пояснення: