Придумайте будь ласка стих про зиму

Зима  красива пора року , залишилось  мало  часу до нового року! ти  встигни  вкрасити ялинку , щоб  в  хаті гарно було !

"ти увійшла нечутно, як русалка" тема: спогад ліричного героя про зустріч із коханою уві сні. ідея: підкреслена трагедія людських відцвітань. худ. засоби: епітети (обличчя тлінне, спущені повіки, вогка земля, труд гіркий, темні верховини), метафори (ніч стояла, перебирає шум, покладе на діл), порівняння (засипана, як ніч, ти увійшла нечутно, як русалка), риторичні оклики. "у рідній моїй стороні"тема: звучить мотив утрати рідного дому.ідея: автор розкриває читачам тайни довкілля, її існування в гармонії із природою.худ. засоби: епітети (рідний дім, кругла водойма, спокійні труди, крило громове), метафори (верби вітали, древа стоять, вітер крилом ударить), порівняння (два древа-два в'язні).

Осінь. ліс. листя шурхотить під моїми ногами. я йду, прижинячи крок, залишаю позаду міський шум, гомінливий натовп, знервованих перехожих, щоденні проблеми, буденну суєту. поступово кроки сповільнюються, починаю помічати все, що навколо: синь неба через верховіття, задумані осінні дерева, прозорий спокій дня. і світ не видається вже мені недосконалим, я віднаходжу рівногвагу, спокій, у моїй душі оселяється гармонія. її дарують мені осінь, ліс, дерева, вітер.  дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводиться шукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. вони необхідні людині для того, щоб жити і творити. євген плужник у поезі «вчись у природи творчого спокою» радить кожному:   вчись у природи творчого спокою в дні вересневі. мудро на землі. як від озер порослих осокою,  кудись на південь линуть журавлі. і справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитися віднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, а тому не маємо права розчинитися в її суєті: бо я дивлюсь і бачу: все навіки на цій осінній лагідній землі, і твій слідок малий такий великий, що я тобі й сказти б не зумів саме тому максим рильський ще у своїх першій збірочці «на білих островах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя «на білі острови». бо саме там, а не серед людської метушні можна віднайти рівновагу, натхнення, гармонії: поете! живемо в пустині серед каміння та людей, і тільки мак небесно-синій –  єдина втіха для людей. краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні. кохання. скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити, скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначення на землі. іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатні змусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив її ліричний герой поезії павла тичини «ви знаєте, як липа шелестить»: ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? — кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їй очі, кохана я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш таки досконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. головне – вміти бачити, розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, у людях, у природі, у людських почуттях.