Написать биографию григора тютюнника.

Григо́р миха́йлович тютю́нник— украинский  писатель-прозаик. младший брат писателя  григория тютюнника. григор михайлович тютюнник родился  5 декабря  1931 года  в крестьянской семье .во время  войны  жил у своего дяди на  донбассе. учился в  1947 году  в училище. там получал 700 грамм  хлеба, что ему выжить.после службы в  военно-морском флоте  (во  владивостоке), где он учился в вечерней школе, впервые пробует писать (на языке).  после окончания  харьковского университета  в  1962 году  григор тютюнник вёл педагогическую деятельность в вечерней школе на донбассе. в  1963-1964  годах  работает в редакции газеты « украина», публикует в ней несколько очерков на разные темы и первые рассказы:   «чудак»,  «розовый мрак»,  «сито, сито…»,  «кленовый побег». молодёжные журналы  «днепр»  и  «смена»  печатают  новеллы  «лунная ночь»,  «завязь»,  «на пепелище»,  «в сумерки»,  «чудеса»,  «смерть кавалера»заинтересовавшись  кинематографом, григор тютюнник работает в сценарной мастерской  , создаёт сценарий по роману  григория тютюнника  «водоворот». в  1966 году  вышла его первая книга «завязь», ставшая одной из тех книг, которые засвидетельствовали новый взлёт украинской прозы и сделали популярным имя григора тютюнника, одновременно выделив его среди творческой молодёжи. журнал «дружба народов» отметил рассказы тютюнника как лучшие в своих публикациях  1967 года. в  1968 году  « газета» объявила всесоюзный  конкурс  на лучший рассказ. григору тютюннику была присуждена премия за рассказ  «тысячелистник». произведение дало название сборнику  1969 года, в которую вошли повесть  «осада»  и несколько рассказов.  не будучи в состоянии во всей полноте реализовать свой талант в атмосфере чиновничьего диктата над ,  6 марта  1980 года григор тютюнник покончил жизнь  самоубийством (повесился). похоронен на  байковом кладбище. григору тютюннику посвящена одна из витрин  музея одной улицы. в середине 1960-х годов писатель жил в доме №34 на  андреевском спуске. в витрине музея выставлены рукописи г. тютюнника, письма к другу, коллекция оригинальных фотографий.

      краса людської душі.така витончена і яскрава, а можливо безбарвна. ніхто не знає яка вона.з одного боку, краса людської душі начебто і існує, а з іншого-хто зна. ми можемо коливатися в догадках вічність, але ніколи не дізнаємося поки не побачимо.   довести своє твердження я можу тим що на мою думку, роблячи певні вчинки ми формуємо своє майбутнє і тим самим прикрашаємо свою душу, або ж навпаки.         досить лише пригадати постать мавки із твору "лісова пісня". на мою думку, красу душі цієї лісової мешканки просто неможливо описати словами. маючи велику можливість помститися за своє втрачене кохання, вона просто пробачила. це може бути доказом того що мавка має чисту совість і прекрасну душу.       я чула досить багато висловів щодо слів про красу людської душі, але знаю я одне. те що ми вважаємо душею це ми є самі. і коли ми намагаємося забезпечити себе всим якнайкращим, роблячи при цьому погані діла, ми спотворюємо свою душу, а отже і самих себе.   і підсумовуючи міркування про красу людської душі, можна зробити висновок що вона є наслідком наших вчинків.

Гроші для когось вони відіграють важливу роль, хтось має скромні грошові потреби, але, звичайно, без грошей обійтись неможливо.любов до грошей — ось що об'єднує персонажів п'єси карпенка-карого «сто тисяч». герасим калитка, сільський багатій, прагне на всьому заробити і наскладати якомога більше грошенят. він жорстоко експлуатує наймитів, шкодує для них шматка хліба і поступово втрачає ознаки нормальної людини.мріє про гроші і кум герасима савка. він гадає, що «без душі, мабуть, легше, як без грошей», тому навіть готовий продати душу чорту, аби розбагатіти. куми стають компаньйонами у придбанні фальшивих грошей, бо калитка сам боїться йти на махінації. зв'язавшись із кумом, калитка бачить страшні сни: «снилось, що кум гроші однімав». а коли компаньйонам приходить час ділити гроші, в руках у савки з'являється ніж, бо герасим намагається обдурити його.прагне до збагачення і копач бонавентура. цілими днями він тільки й займається тим, що копає землю, сподіваючись знайти скарб. невідомий теж прагне отримати якомога більше грошей, хитро обдурюючи зажерливих багатіїв. калитці подобається пропозиція невідомого щодо придбання фальшивих грошей, він робить висновок: «єврей — то діло, а копач — морока! » хитрий селянин намагається надурити єврея, але шахрай виявився хитрішим, підсунувши калитці чистий папір. карпенко-карий у своїй комедії яскраво показав нам, наскільки згубним для людей може бути вплив грошей. він висміяв і засудив пороки суспільного життя й хиби в характерах людей, які полюбляють тільки гроші й заради них готові піти на будь-який злочин.