Скласти розповидь по картини миколи пимоненка жниця

    на малюнку зображена молода селянка жниця. вона стоїть у полі і тримає у руках серп та сноп. на ній одягнена біла сорочка, червоне намисто, на голові червона хустинка. так, на збирання врожаю в україні виходили, як на свято.

    художник створив поетичний образ землі - годувальниці й прекрасної людини, яка живе на цій землі.

Цінності: безмежна любов до дитини(ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина)

душевне тепло і ласка

Андрій Малишко у своєму пісні наголошує на таких цінностях як:безмежна любов до дитини , ласка і душевне тепло . Ліричний герой з великою теплотою згадує рілну матір ,її безсонні ночі над колискою сина , її намагання прилучити дитину до всього прекрасного , дюдяного. Їїсокровенне бадання бачити свою дитину щасливою , не обійденою долею . Ненькадарує сину вишитий рушник як символ життжаої дороги . ТакАндрій Малишко поглиблює образ рушника . Протеголовним у поезії є образ найсвятішої людини-образ матері . Їїсерце сповнене безмежної любові до дитини . І цю рису душі поет передає надзвичайно місткими деталями:незрадлива ласкава усмішка , бомати вміє й прощати , інаставляти , і жаліти

Мавка

 

Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?

Се так колись і вітер пропаде![1]

 

Не точи! Се кров її.

Не пий же крові з сестроньки моєї![1] — До Лукаша, коли той хотів наточити соку із берези.

 

Німого в лісі в нас нема нічого.[2]

 

Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?

Спить озеро, спить ліс і очерет.[3] — Відповідь на запитання Лукаша, що вона робила взимку.

 

Ні! я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.[4]

Лукаш

 

Щоб наші людські клопоти збагнути,

то треба справді вирости не в лісі.[5]

 

І та вже відьма? — Ба, то вже судилось

відьомською свекрухою вам бути.

Та хто ж вам винен? Ви ж її хотіли.[6]

 

Добро? А може, там згорить і лихо?..[7]

 

Чого боїшся? Дурня не боялась,

а мудрого боїшся?[7] — До Килини.

Дядько Лев

 

Ей! не вчись брехати,

бо ще ти молодий! Язика шкода![8] — До Лукаша.

 

…де ж є відьма в лісі?

Відьми живуть по селах…[9]

 

Що лісове, то не погане, сестро, —

усякі скарби з ліса йдуть…[9]

 

…треба тільки слово знати,

то й в лісовичку може уступити

душа така саміська, як і наша.[10]

 

Хліб добрий, дівонько, а не людина.[11]

Лісовик

 

Люблю старого. Таж якби не він,

давно б уже не стало сього дуба,

що стільки бачив наших рад і танців,

і лісових великих таємниць.

Вже німці міряли його, навколо

втрьох постававши, обсягли руками —

і ледве що стікло. Давали гроші,

таляри биті, людям дуже милі,

та дядько Лев заклявся на життя,

що дуба він повік не дасть рубати.

Тоді ж і я на бороду заклявся,

що дядько Лев і вся його рідня

повік безпечні будуть в сьому лісі.[12]

 

Ні, дитинко,

я не держу тебе. То Водяник

в драговині цупкій привик одвіку

усе живе засмоктувати. Я

звик волю шанувати.[1] — До Мавки.

 

…минай людські стежки, дитино,

бо там не ходить воля, — там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш — і пропала воля![1] — До Мавки.

 

…ніяка туга

краси перемагати не повинна.[13]

 

Не гідна ти дочкою лісу зватись!

бо в тебе дух не вільний лісовий,

а хатній рабський![14]

Русалка

 

З якого часу тут русалки стали

невільницями в озері? Я — вільна!

Я вільна, як вода![15] — До Водяника.

 

То се тут люди будуть? Ой ті люди

з-під стріх солом'яних! Я їх не зношу!

я не терплю солом'яного духу!

Я їх топлю, щоб вимити водою

той дух ненавидний.[16]

 

Кохання — як вода, — плавке та бистре,

рве, грає, пестить, затягає й топить.

Де пал — воно кипить, а стріне холод —

стає мов камінь.[17]

Килина

 

Та я б і цілий ліс продати рада

або протеребити, — був би грунт,

як у людей, не ся чортівська пуща.[18]

 

І що нам з того лісу за добро?

Стикаємось по нім, як вовкулаки,

ще й справді вовкулаками завиєм![18]

 

Ну вже ж і матінка, Лукашу, в тебе! —

залізо — й те перегризе![19]

Мати Лукашева

 

О, вже й розвиднилось, а та все спить.

Килино! Гей, Килино! Ну, та й спить же!

Бодай навік заснула… Встань! А встань,

бодай ти вже не встала![20]

Водяник

 

В моїй обладі

вода повинна знати береги.[21]

«Той, що греблі рве»

 

Найкраще для Русалки

сидіти край рибалки,

глядіти неборака

від сома та від рака,

щоб не відгризли чуба.

Ото розмова люба![22] — До Русалки.

Діалоги

 

Лукаш: Ой скажи, дай пораду,

як прожити без долі!

Доля: Як одрізана гілка,

що валяється долі![23]

Объяснение:

Мне поставили 12 балов