Порівняльна харктеристика максима беркута та тугар вовка.

                                            максим:                                                                

- визнання рівності між людьми;

— найвищий ідеал

— влада громади;

— любов до рідної землі;

— вірність давнім звичаям;

— чесність і відвертість;

— справедливість.

                                          тугар вовк:

— почуття своєї вищості, зарозумілість;

— найвищий ідеал влада власника;

— відсутність почуття патріотизму;

— зневага до народних звичаїв, віри;

-підступність і хитрість;

-жорстокість.

Художні засоби

Епітети: раптовий порив, святім союзі, гострим болем, я тверда й сувора, ясних привітів, хуртовині сніжній, холодній зливі

Персоніфікація: купати душу

Метафора: «горіння тіла», «сховай свій біль», «зломи раптовий порив», «у святім союзі: душа і тіло, щастя з гострим болем», «біль бринить», «сміх …  рветься джерелом на волю», «даю без міри ніжність», «палити серце в хуртовині», «вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив»

Антитеза (протиставлення): «Не плутай душу у горіння тіла», «Не треба слів! Хай буде тільки діло!», «щастя з гострим болем»

Риторичне звертання: «О краю мій, моїх ясних привітів не діставав від мене жодний ворог»

Риторичні оклики: «Не треба слів!», «Хай буде тільки діло!», «Мій біль бринить, зате коли сміюся, то сміх мій рветься джерелом на волю!»

Інверсія: «в хуртовині сніжній»

Объяснение:

Звичаї: козаки завжди допомагали людям. Навіть тоді коли на село напали татари малий Павлусь втік на татарському коні і його в полі знайшов козак Непорадний. Там же і Павлусь зустрівся зі своїм братом Петром, який теж був козаком. Традиції: їм не заякої причини не можна було принимати татарську віру а свою відкидати. Коли Павлусь потрапив можна сказати в полон до Ібрагіма він не хотів принимати татарську віру навіть коли йому це пропонували. Але він був вірний своїй вірі. Коли йому сказали що він має прийняти татарську віру, а на свій хрест плюнути. Він подумав що зараз я їм поміж очі плюну.