Художні засоби твору катерина і додому кисельова

Додому. епітети: бурштинова гербата, тополеві вранішні тумани, сірий тулуб, золоте тло, натруджений двигун, весна крижана.порівняння: літак аж ніби крилами змахнув. метафори: у мареві марень, розмов; натруджений двигун тамує стогін, зелені леза юної трави. повтор: шкода москви.  катерина. епітети: теплий хліб, барвні сни, біле поле, біла катерина, невимовний біль. порівняння: мов велике коло біле небо навздогін летить. повтори: з немовлям, притнутим до грудей. метафора: шевченкова мадонна. оксиморон: вилами розхитували трони. інверсія: про дівочу цноту, про калину не співай, поете, не квили.

Михайлик – головний герой повісті м. стельмаха «гуси-лебеді летять». це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи, спостерігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. був щедрим, добросердечним, співчутливим, ів жебрачку з дитиною. любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю. • «хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ». • «а ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. і люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листві. коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки». • «я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим». • «та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову». • «я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…» • «вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався». • мар’яна —> михайлику: «і вчися…та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! »

приветик)

Марлей з’являється з того світу, щоб Скрудж прислухався до нього та змінився!

«У людини душа не повинна бути замкнена, — треба, щоб вона завжди зустрічалася зі своїми близькими, щоб мала співчуття до інших; коли душа не робила цього за життя, то мусить спокутувати по смерті».

За життя про Марлея казали, що в нього немає серця. А так як Скруджа задовольняють ті ж самі речі, що тішили й Марлея, то він отримує можливість побачити, якими можуть бути душевні муки після смерті, якщо він не зміниться поки живий.

Марлей після смерті усвідомив, що головним ділом життя мало бути не накопичення багатств. «Моє діло мусило бути — всі люди, спільне добро. Любов, співчуття, терпіння, доброчинність, — оце все було діло! Торгові справи були тільки краплею того моря справ, що мені було призначено»Вот можешь написать самое главное)☺️