Коротка розповідь про персонажів твору захара беркута

Мирослава- дочка тугара вовка. відмовляється від батька, та закохується у максима. тугар вовк- бооярин, якому подарував землі тухольчини. важає що вище за громаду, та хочу говорити нові порядки.

Спiдкала солов"їну родину лиха година - випало пташеня з гнiзда . тато з мамою літали над ним і плакали , прощалися з синочком . адже вони знали , що нічого не врятує його , адже він не вміє літати . мама маленького соловейка не здалася і полетіла шукати когось хто може . летіла вона по лісі і зустріла лисичку , розповіла їй про свою біду , а лисичка тільки облизалася і почала питати де саме пташеня впало - вона хотіла його зїсти . далі мама зустріла зайчика і розповіла йому про свою біду . зайчик згодився і пішов із нею. як не старався зайчик але не зміг соловїній сім"ї , адже він не вмів лазити по деревах . весь той шум почув хлопчик , що прийшов до лісу на прогулянку . він підійшов до дерева і побачив картину в яку не можливо було повірити - маленьке зайченя намагалося вилізти на дерево , а на ньому зверху сиділо маленьке пташеня . хлопчик побачив як літали солов"ї над зайчиком та зрозумів , що вухань намагається . хлопчик вийшов із своєї схованки і всі звірі розбіглися , а пташеня залишилося на землі . хлопчик взяв пташеня за пазуху і поліз на дерево . він положив пташеня у гніздо та спустився з дерева . виходячи з лісу він ще довго чув вдячну  пісню солов"їв .

"айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. у романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.   айвенго і бріан де буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги. айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина седріка сакса. брав участь у iii хрестового поході, є сподвижником другом короля річарда левове серце. айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). навіть у важких ситуаціях, айвенго не зраджує короля, кохану, друзів. айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. айвенго є єврею ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради ребеки. айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.   образ бриана де буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ айвенго. образ буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов   яскравим і живим. хоча храмовник буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.  він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. потім, коли   закохується в ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. у його душі іде запекла внутрiшня боротьба. бриан де буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити ревека, вiн вмирає вiд переживань.  він - суперечлива натура. ревека говорить йому: "у тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".