Твір на тему майбутнє івася з твору катерина

Ячую чудове українське імя катерина, в моїй уяві одразу ж постає овіяний сумом і смутком образ головної героїні однойменної поеми т. г шевченка. з дитиною на руках, у латаній світині, «на плечах торбина, а в руках ціпок», ціпок, яким вона захищала свого сина і себе від злих людей, злих собак, злої долі. та хіба ж міг захистити її цей ціпок гнану всіма одиноку і нещасну жінку від жорстокого життя? звичайно ж, ні в якому разі, тому й фінал поеми трагічний, але все ж таки закономірний    катерина втопилася, залишивши сила на волю долі.   великий кобзар українського народу т. шевченко був справжнім оборонцем простої жінки. його поетичне слово стало надійним захистом катерини, оксани, сліпої, ганни, та багатьох інших героїнь його творів. катериною звали і старшу сестру поета. може саме тому через сестру, яка потребувала братерської підтримки, т. шевченко і сприймав усіх українських жінок. захищаючи її, глибоко співчуваючи жіночій долі, він відтворює образ катерини і радить «шануватися, щоб не довелося москаля шукати», прагнучи застерегти її від необачного вчинку. та героїня поеми «як знало серденько…», щиро закохується саме у москаля. природні і глибокі негоди у житті цієї жінки, але вона впевнена, що «милого як співати, любо й потужити». далі перед нами розгортається трагічне і жорстоке життя молодої жінки-покритки. спочатку катерина ще сподівається на повернення свого коханого, але потім розуміє усю марність своїх сподівань. катерина гірко плаче над своєю долею, а після того, як народжується син, її життя стає зовсім нестерпним. її зневажають, від неї усі відвертаються.  ми бачимо, що т. шевченко жорстоке ставлення оточуючих до обманутої дівчини: катерина вирішує піти з дому та відправитися на пошуки батька свого сина. дуже тяжко їй розставатися з з рідним селом, з батьківською домівкою. очі залиті гіркими сльозами, катерина нічого не бачить: «тільки сина пригортає, цілує та плаче». та саме заради цього катерина вирішує жити далі, саме заради сина вона готова на жорстокі поневіряння під час пошуку свого коханого. знайти дитині батька, дати їй долю – ось головна і єдина мета, що залишилася у житті катерини. і ось іде катерина у личаках, в одній світині, і лихо її важке, а полем свище завірюха. іде вона, ледве шкандибає… катерині було тяжко і соромно, їй доводилося часто чути глузування та прокльони, щоб не вмерти з голоду, вона була змушена просити милостиню, та перебороти сором їй є любов до своєї дитини і бажання якось влаштувати долю івася. врешті-решт катерина зустрічається з офіцером, батьком свого сина. вона прагне викликати у свого колишнього коханого співчуття якщо не до себе, то хоча б до власного сина. та це ні до чого не , і катерина зі своїм сином була зречень на поневіряння до кінця свого життя. мабуть тому вона і зважилася на крайній крок, залишивши сина напризволяще. досить важко представити собі подальшу долю івася. але в ті часи шлях у таких дітей, якщо вони виживали, був один єдиний – стати поводарем у сліпих мандрівників і усе життя задовольнятися тим, що дадуть їм інші люди. не скажеш, що таке життя буде щасливим, але все ж таки буде життя, на що я особисто сподіваюся, адже івася мені дуже шкода    

Однажды я гуляла по улице, думала о бытовых проблемах и об учёбе, о том, что мне нужно было написать сочинение о царской россии при петре i. планировала придти домой, приготовить поесть и сделать уборку, но не тут-то неожиданно вокруг меня всё четырёхмерное пространство закружилось завертелось, всё перемешалось. спустя несколько секунд я оказалась на незнакомой мне улице, с незнакомыми домами. проходившие мимо люди были странно одеты и оборачивались на меня. я не замечала никаких прелестей современной жизни! не было ни автомобилей, ни уличных столбов с электрическим освещением, ничего подобного. мой телефон не обслуживался сотовым оператором. я была я долго блуждала по улицам пытаясь понять где я. спустя несколько часов я начала приходить в себя и невольно вспомнила о предыдущем занятии по , где преподаватель рассказывал нам про кротовые норы, которые могут образоваться где угодно и как угодно, разных .

здоров'я - це мій друг. ми завжди ємо один одному. він мене вчить, як правильно харчуватися і планувати свій день. на сніданок він завжди пропонує мені скуштувати декілька фруктів та овочів, таких як яблука, груша, морква чи помідор. вони багаті на вітаміни і великий заряд енергії на весь день. це дуже важливо для мене, тому що я завжди знаходжусь в гарному настрою і багато рухаюсь. ще мій друг радить вживати насіння соняшника та гарбуза, тому що це є корисним для мене. іноді я купую молоко і самостійно роблю і йогурти. на обід ми разом готуємо різні страви. здоров'я чудовий кулінар, завжди додає до страв вишукану корицю, чебрець або базилік. на вечерю завжди щось солодке і теплий чай. найулюбленіша здоба до чаю - булочка з родзинками. та окрім кулінарних талантів, мій друг ще затятий мандрівник. тільки но сонце зійде на небі. так вже він поспішає кудись подорожувати. в літку ми часто катаємось на велосипеді за містом, або на алеях міста на роликах. мандрівки на природі мені дуже подобаються. завжди приємно почути, як поряд співає жаба під акомпанування струмка. здоров'я мені завжди нагадує про сонцезахсні окуляри, за що я дуже йому вдячна. іноді ми підіймаємось у гори, де по чуткам живе дракон. по при всі сподівання, дракона я не разу не зустрічала, але цікавою знахідкою був високогірний колодязь з чистою джерельною водою.ость такий в мене друг. вірний і добрий. бажаю і вам такого друга.