Вяких літературних творах вживається вислів "всюди добре, а вдома найкраще"

кожній людині   мила своя сторона. на рідній землі людина почувається господарем. тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. на чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. їй не вистачає тепла рідного дому, друзів. лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі.   любіть свій рідний край,свою землю!

прекра́сний, а, е.

1. який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. не схиляй своє личко прекрасне, не затулюй повіками віч, із котрих то мигоче, то гасне промінь світла в життя мого піч (іван франко, xiii, 1954, 147); росла собі пальма гінка та прекрасна, чимало уже піднялась (павло грабовський, i, 1959, 313); а лицар же де? ..блискучий, в панцері золотім, з шоломом в струсевих перах на прекрасній голові, вічно усміхнений, святочний! (гнат хоткевич, ii, 1966, 174); той одягся, і я запримітив, як поступово розчарувалися очі тайах, коли брудне матроське лахміття покрило прекрасні форми мужчини (юрій яновський, ii, 1958, 54);  

//   який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження. мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! (тарас шевченко, ii, 1963, 47); козаче село, велике, аж на двох річка, хати все нові, коло кожної красний, прекрасний вишник! славне село! (марко вовчок, i, 1955, 37); прекрасний був чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (олександр довженко, i, 1958, 190);  

//   надзвичайно приємний для слуху; милозвучний. [душечка: ] прекрасний голос! артистичний! (степан васильченко, iii, 1960, 399); вони чули музику, далеку, незрозумілу, прекрасну (олесь гончар, iv, 1960, 84); на ґрунті прекрасної російської пісні виросла російська музика (максим рильський, iii, 1956, 11).  

♦ заради прекрасних очей; за прекрасні очі — без винагороди, задарма; прекрасна стать; прекрасна половина [роду людського] — жіноча частина людства; жінки. — нічого не відказала [хазяйка], а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду (михайло коцюбинський, i, 1955, 200).

2. який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину). — усі люди дивуються, відки в таких паскудних людей такі прекрасні діти (лесь мартович, тв., 1954, 123); хочеться нам співати й кричати на весь світ: народжуйтесь, люди, прекрасні й завзяті, ставайте до лав битися й перемагати, битися й будувати невимовні красоти соціалізму! (юрій яновський, ii, 1958, 244); партія виховала в нашій країні покоління людей зовсім нових, прекрасних людей (літ. газ., 9.ix 1948, 1);  

//   наділений надзвичайним умінням робити що-небудь. вдруге слухав я прекрасних наших співаків, що чудово доносять до глядача ідейно-художній зміст опери [«арсенал»] (максим рильський, веч. розмови, 1964, 13); в [харківській] області виросло багато прекрасних вожаків і організаторів колгоспних мас (радянська україна, 15.i 1959, 2).

3. довершений за формою і змістом; досконалий. книжечки ваші [і. с. нечуя-левицького], — дорогий подарунок, — дістав і прочитав. яка прекрасна мова! (михайло коцюбинський, iii, 1956, 317); перечитуючи прекрасні твори пушкіна і шевченка, ми не можемо не сказати, що вони обидва своїми серпами — кожен на своєму полі — жали на один сніп. сніп народної волі, народного щастя (максим рильський, x, 1962, 22);  

//   який вирізняється серед інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін. слуху юра не мав.. і мати від щирого серця дивується: і в неї ж, і в батька прекрасний музикальний слух (юрій смолич, ii, 1958, 12); він мружить очі й вдихає прекрасне дніпровське повітря (юрій яновський, ii, 1958, 195); томас палко дякував бутакову за представлення і прекрасну характеристику (зінаїда тулуб, в 1964, 325);  

//   дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. і погода була прекрасна (іван франко, viii, 1952, 191); був прекрасний літній ранок (іван сенченко, на батиєвій горі, 1960, 20); година стояла прекрасна (олександр довженко, i, 1958, 79);  

//   який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний. тепер на мене мають прекрасний вплив холодні обтирання, щоранку, і ванни, що беру двічі на тиждень (леся українка, v, 1956, 225); інженер микола стецюк запропонував один засіб, який дасть прекрасний ефект (натан рибак, 1943, 103); повстання — прекрасна річ, коли повстають передові елементи проти реакційних (ленін, 8, 1970, 378); піклування про інтереси народу викликало до життя і прекрасну ініціативу — шефство передових колгоспів над економічно слабими (радянська україна, 26.x 1961, 1);  

//   надзвичайно вдалий, влучний. гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті] часто не задовольняють читача (михайло коцюбинський, iii, 1956, 40); яка безконечна, яка невичерпана, яка прекрасна тема для розмов! (гнат хоткевич, ii, 1966, 179).

 

1. остап вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури (це чародій сміху, майстер гострого слова, який висміював у своїх творах бюрократів, п'яниць, хапуг, браконьєрів. вишня — письменник народний, бо боліє душею за народ, його страждання, а також радіє його радощам).  2. вишня — новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. створив новий український літературний жанр усмішки, де застосовує гротеск і гіперболу. автор добре володіє народною лексикою, вміє влучно сказати, творчо використати прислів'я. вишня поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом).  3. спадщина остапа вишні — віддзеркалення тогочасних проблем (що актуальні й сьогодні):   а) наша нація, наша мова (гіркою іронією пройняті думки остапа вишні про рідний народ, його історичну долю в минулому і сучасному — усмішка "дещо з українознавства");   б) пореволюційне село в усмішках письменника (близько 650 усмішок. вишня  висміює відсталість окремих селян — "як гусениця у дядька кіндрата штани з'ї", безкультур'я — "дружні поради", неуцтво і забобонність — "гіпно-баба", "село-книга", викриває розкрадачів народного майна — "усипка, утечка, усушка й утруска");   в) тема мужності і нескореності народу в роки великої вітчизняної війни (письменник патріот утверджує героїзм простих людей, що стали на захист батьківщини);   г) спогади про дитинство, тепло селянського (велика кількість творів присвячена людям, що оточували письменника в дитинстві — цикл творів "моя автобіографія". кожен рядок пройнятий любов'ю до тих простих селян, котрі жили щиро, один одному, в своїй народній мудрості були "значно професоріші від самих професорів");   д) місце "мисливських усмішок" у творчій спадщині остапа вишні (пройняті любов'ю автора до усього живого, що оточує нас).  4. популярність і виховна сила "вишневого сміху" (веселий, щирий, здоровий сміх; секрет популярності вишні — у його єдності з рідним народом; "той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує", — писав остап вишня).