Цитатна характеристика до образу петра і миколи з п'єси наталки полтавки

Цитатна характеристика героїні. «ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду» вознщаслива доля» _ наталка — матері: «я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду петра і не буду ніколи плакати». « і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне». «хто живе чесно і годується своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». терпилиха про дочку: « добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж». виборний про наталку: «і м микола: «ай наталка! ай полтавка! от дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує». « сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. і коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од петра і за возним ніколи не буду». наталка про себе: «дівка проста, не красива, / з добрим серцем, не / коло мене хлопці в’ються / і за мене часто б’ються».

Сім'я Юлька Ващука, на перший погляд, зразкова. Родина живе у великій затишній оселі в середмісті Львова. Батько — відомий науковець, письменник; мати — домогосподарка, мета якої — підтримувати в оселі красу та затишок, дбати про комфорт членів родини; син — відмінник, гордість школи, змалку займається музикою. Але поступово ми дізнаємося про справжні стосунки між членами цієї сім'ї. Насправді „зразковість“ родини показна, поверхова. Батьків абсолютно не цікавлять проблеми та переживання сина, а той не поспішає ділитися з рідними найпотаємнішим, адже не хоче „відбирати здоров'я мамі“. Юлько має хист до малювання, але ніхто на це не зважає, не сприймає його талант всерйоз. Великим ударом для Ващука стала газетна стаття, у якій ішлося про те, що його батько, написавши монографію про місто, як виявилося, украв чужу працю, скориставшись матеріалами старих книг. Наслідком подібних родинних взаємин і неуважного ставлення до дитини є те, що поступово хлопець стає пихатим, дратівливим, зверхньо поводиться з однолітками, вступає у відкритий конфлікт із найкращим другом, зраджує його, звертаючись до місцевих хуліганів із проханням побити Беркуту, й потім перекладає на. Беркуту свою провину. Як бачимо, байдужість, міщанська родинна атмосфера посприяли тому, що хороший хлопець втратив життєві орієнтири, розгубився й став перетворюватися на морального покидька.

Объяснение:

«князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. були це особливі сни, бо з’являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи…». князь «оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не важилася в полудень потривожити його супокій» «жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. і дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите». князь так плекав сни про «війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених» через 30 дней будете выносить картошку мешками! «спокій і затишок запанували в князівстві, і полудень став богом, якому хоч і молилися, проте жертву приносили зовсім маленьку, майже непомітну жертву, а в нагороду здобули нудьгу, котра, мов іржа меч, пороз’їдала душі люботинців, а що ті одвикли боронитися, запанувала вона безроздільно, викликаючи неймовірну лінь та розмореність. здавалося, всі люботинці тільки для того й живуть, щоб виспатись, і якщо не закинули вони ще своїх ремесел та господарок, то тільки тому, що, не забезпечивши здорової їжі, не мали вони й здорового сну». «раніше князь утримував невелике військо, та, оскільки не було війн і воно влітало йому в дзвінкий гріш, розпустив його» «ти диви! господи, чим я віддячу тобі за ласку твою? – вклякнув під образами й , а як устав з колін, то радість світилася в його очах, а плечі розправилися, наче й не згорблювалися ніколи. так і оголосіть: хто переможе дракона – пошлюбить князівну і сяде на престолі. бій з драконом – святе діло. тут народ валом повалить. проти цього лицарі не встоять. я впевнений, що вони тільки-но цюю вість зачують, враз усі бенкети закинуть, за мечі візьмуться та жирок позганяють.» цитатна характеристика дракона з повісті-казки «місце для дракона» «дракон ще був зовсім молодий. минуло вісім років, відколи він вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печері. не було кому заопікуватися ним та навчити драконячого способу життя, бідолаха навіть не знав, чим повинен харчуватися, і їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші.» «але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. ні на кого не нападає, нікого не вбиває. а найбільше, що мене здивувало,  — вигляд його печери». «яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! воістину це дозволено тільки людям! »

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua