Цитати до характеристики образу планетника?

Цитатна характеристика) "найбільшою мрією стало самому щось посіяти і щоб воно зійшло.хлопчик бы робив це,наслідуючи мама" " село подейкувало,що планетник   знається з водяником, русалками, що  він заодно з лісовиками й лісовками, що його слухається   якби він схотів, то міг би обернутися у вовкулаку."".  хліборобство  —  його  святе  ремесло" "  його  любов  зростала  до  землі.  її  з  неї  не  витор-гнеш. тримався за чепіги, брався за косу —  його  любов  до  землі   клалася в скиби й покоси.""земля не могла існувати без цого праці,як квітка без бджоли""кілька разів йому  доводилося  спиняти  хмари,  викликати  дощ  і навпаки  — тучі розганяти, не кажучи про те, що виправляв людям вивихи,  складав кості, їх лубом, коли хтось ламав руку або ногу, й  худобі.""він умів ткати полотно,то в що б вони з матір'ю  одягалися"

2.86/5 (57.11%) 824 голос[ов] в дуже цікавому, повчальному і моральному творі роальда даля під назвою «чарлі і шоколадна фабрика» розповідається казкова історія з життя маленького хлопчика по імені чарлі, життя якого було дуже складним, але в один прекрасний момент відбулася дивна подія, яка перевернула все життя дитини, зробивши його дивовижним і просто неповторним. про такі історії завжди цікаво читати, але в даному випадку це було у багато разів приємніше, тому що її головний герой викликає велику симпатію і відверто приваблює. отже, головний герой цього оповідання, хлопчик по імені чарлі, був дитиною з дуже бідної родини. сім’я його була великою, але мала дуже мало грошей, а тому не могла собі дозволити практично ніяких надмірностей. звичайно, життя в сім’ї була дуже важким, тут вже не до шоколаду, просто б вижити і забезпечити собі хоча б мінімальне забезпечення. втім, хлопчик не міг відмовити собі в любові до шоколаду. любив він його просто надзвичайно. на жаль, тільки раз в році родичі могли порадувати хлопчика плиткою цієї ласощі – відбувалося це тільки на його власний день народження. втім, ситуація незабаром змінилася і в житті дитини настала біла смуга, яка напевно запам’яталася назавжди. місцевий власник фабрики шоколаду на ім’я віллі вонка вирішив влаштувати екскурсію по своїй шоколадній фабриці і запросив на свою екскурсію кілька дітей, у тому числі і чарлі. у підсумку, після закінчення екскурсії, чарлі отримує головний приз – він стає спадкоємцем власника шоколадної фабрики і отримує всі вигоди, які з цим пов’язані. образ чарлі дуже привабливий. по-перше, він привабливий з тієї причини, що з цією дитиною відбулися дуже приємні зміни. він був дуже скромним, стриманим, але мрії його повністю збулися, і я тому надзвичайно радий. крім того, він володів дуже приємними людськими якостями, які особливо добре проявлялися на тлі інших дітей, які потрапили на екскурсію на шоколадну фабрику. приміром, август глуп був дитиною дуже ненажерливою і жадібною, верука солт – розбещеною, віолетта боригард – постійно жувала гумку, а майї тіві займався ще одним марним заняттям – дивився телевізор. звичайно, на тлі всіх цих дітей з їх численними недоліками чарлі здається просто ангелом, позбавленим будь-якого негативу. думається, що з цієї причини він настільки і привабливий. образи дітей часто бувають цікавими і привабливим, але образ чарлі – по-справжньому особливий. на його прикладі ми можемо побачити, як казково змінилося життя дитини, які яскраві емоції він переніс. спостерігати за всім цим дуже приємно, це формує почуття симпатії до цієї дитини.

ми живемо в ті часи, коли грубість стала нормальним явищем, неповага — звичним ділом, а невихованість — буденною справою. ми сприймаємо постійні повномасштабні конфлікти як щось належне, буденне і майже неважливе, розбій на вулицях нас теж не турбує, адже, що нам з того, аби тільки нас не зачіпало. ми пристосувались до бід і проблем, тому часто на все це просто заплющуємо очі. але, мабуть, я не маю права так впевнено говорити, адже світ все ж тримається, намагається підтримувати своє функціонування хоча б на задовільному рівні. але що йому в цьому є? що так активно цей-таки рівень підтримує? безумовно, на нашій планеті ще залишилось місце для вихованості, тактовності, щирості і відкритості, саме вони і багато інших позитивних явищ формують із конфліктної, проблемної маси гідне суспільство. тому, не можна заперечувати той факт, що світ наш стане кращим, а ми, зокрема, станемо жити набагато краще тільки тоді, коли усі будемо наділені вищезгаданими рисами характеру. відтак, можна стверджувати, що добро й краса (зараз я не наголошую на красі зовнішній) — це і є та основа життя кожної людини, яка все ж і робить із нас людей, а не, вибачте за грубість, моральних виродків.

говорити про добро можна дуже довго і дуже багато. так, звичайно, кожен вправі розуміти і трактувати це поняття по-своєму, адже воно абстрактне і точного визначення не має. але здебільшого, ми всі приблизно однаково його розуміємо. добро — це така моральна категорія, яка уособлює в собі, вміщує в себе зібрання усього найкращого з цього світу. саме завдяки присутності добра у нашому серці ми частенько пробачаємо, розуміємо і наче відчуваємо, коли комусь терміново потрібна або наша моральна підтримка. добро — це уся наша позитивна діяльність, це певний погляд на навколишні події, конкретні думки, цілі й способи їх втілення в життя. добро — це наша коректність, чуйність і безкорисливість. якщо зібрати все це до купи, то повністю стає зрозуміло, чому ж добро є настільки важливим, і чому воно має бути основою життя людини. все ж дуже просто: добро і є нашою моральністю, яка, за великим рахунком, намагається усіма силами стримати, перебороти увесь негатив і вселюдське зло, щоб зробити нам величезну послугу — покращити, змінити наші недосконалі життя.

без краси жити теж не можна. усі знаємо відому фразу «краса врятує світ», але ніхто ніколи не замислювався, про яку красу говорив сам автор. федір михайлович достоєвський у своєму романі «ідіот», сказавши ці відомі слова, зовсім не мав на увазі красу естетичну, він говорив про духовну красу, красу людської душі, у це поняття він вкладав «позитивно прекрасну людину». розумієте? але чомусь світ зациклився на тому, що головна краса — це краса зовнішня, показова, доступна усім. та все ж це зовсім неправильний підхід.