Зовнішність планетника (вік, вигляд, риси обличчя, одяг) внутрішній світ героя

«найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. хлопчик і робив це, наслідуючи маму». «закутаний в хустку, кінці якого пущено під пахви, з закачаними довгими рукавами і підлогами, в личаках, намотаних до колін, був схожий на дівчину, а ще більше на якесь прояв, ніби він і не чоловічої статі. очі швидкі. руки спритні». «малий? нехай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше, ніж я! ». «але і ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи в гилку». «ніколи не мав вільної хвилини: гнали на панщину, і він йшов, як не з косою, то з ціпом,- косив, молотив. восени садив дерева. викопував в лісі дубки, кленочки, яворкі і тикав їх, де було місце: навколо будинку, край вулиці, біля криниці. взимку возився з гноєм, розносив його на город і на полі. коли втомлений, розтирав снігом руки та обличчя - вони горіли як жар. ще й не пахло нирками, готував живці, ховаючи їх у погребі. а з теплом ощипывал дички. хто просив, нікому не відмовляв». «викопані і пересаджені їм деревця не сохли. його приймалися, так як він не щеплял на вербі груші». «і все село сверялось за нього. люди пам'ятали, як він посіяв рано - і вродило, як посіяв пізніше - і теж вродило. а коли викликав хмари і накликав дощ, ніхто не коливався: він не що-небудь - мудрець, ». «не було такої роботи, яку не подужав б або якої цурався б. на його дворі не залежувався не те що гній, а і синячка. зі свого поля він позбирав і повиносив камінчики.. наковував жерна, виправляв шкіри, шив кожухи. корова не могла отелитися, звали і корові. лікував коней, які хромали. готував зілля від різних хвороб. а дітям робив свистки і сопілки. одного тільки цурався - не вступав до корчми, відмовляючись від могорыча: “мені так весело”».

М. коцюбинський визначає у новелі інтермеццо, що не є за жанровою ознакою драматичним твором, назви дійових осіб: моя утома. ниви у червні. сонце. три білих вівчарки.  (оверко -«селянин»; пава — «дворянин», трепов — «міністр внутрішніх спрів») зозуля. жайворонки. залізна рука міста. людське горе. але ці дійові особи  — це засіб  художньої умовності, застосований для того щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи та символічного змісту інших образів. якщо є дійові особи, то має бути і сцена; нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання змальовуються ширші проблеми  — соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. контрастно протистоять одна одній дві групи образів: «моя утома», «людське горе», «три білих вівчарки», «залізна рука города» і «ниви у червні», «зозуля», «жайворонки», «сонце».  конфлікт  між ними створює ту багатозначність символів, які й уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. засіб  контрасту  відіграє також важливу  ідейно-композиційну роль  (місто й природа, краса природи й нелюдські умови життя селян). і думки, й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя та його усвідомлення себе у світі й суспільстві. символічні образи  «intermezzo» моя утома  — зневіра, надломленість,  депресія, розчарування . ниви у червні (ниви в червні тільки починають набирати сили)  — символізують життєву енергію, а її так не вистачає головному герою. сонце  — символ вічності, космічної енергії, сили. три білих вівчарки  : самозакохана пава  — дворянство, трепов  — жандармерія (кличкою стало прізвище міністра внутрішніх справ), «дурний оверко»  — принижене і темне селянство, якому досить дати трошки волі і воно вже не кинеться ні на кого. зозуля (народний образ)  — символ, що втілює надію і життя (образ часу). жайворонки  — символ творчого піднесення. залізна рука города  — потяг і саме місто, що вторгається в життя особистості. людське горе  — становище народу. образ ночі  — символ краси, одухотвореної богом. образ білих мішків  — образ повішених людей.

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

М. коцюбинський визначає у новелі інтермеццо, що не є за жанровою ознакою драматичним твором, назви дійових осіб: моя утома. ниви у червні. сонце. три білих вівчарки.  (оверко -«селянин»; пава — «дворянин», трепов — «міністр внутрішніх спрів») зозуля. жайворонки. залізна рука міста. людське горе. але ці дійові особи  — це засіб  художньої умовності, застосований для того щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи та символічного змісту інших образів. якщо є дійові особи, то має бути і сцена; нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання змальовуються ширші проблеми  — соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. контрастно протистоять одна одній дві групи образів: «моя утома», «людське горе», «три білих вівчарки», «залізна рука города» і «ниви у червні», «зозуля», «жайворонки», «сонце».  конфлікт  між ними створює ту багатозначність символів, які й уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. засіб  контрасту  відіграє також важливу  ідейно-композиційну роль  (місто й природа, краса природи й нелюдські умови життя селян). і думки, й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя та його усвідомлення себе у світі й суспільстві. символічні образи  «intermezzo» моя утома  — зневіра, надломленість,  депресія, розчарування . ниви у червні (ниви в червні тільки починають набирати сили)  — символізують життєву енергію, а її так не вистачає головному герою. сонце  — символ вічності, космічної енергії, сили. три білих вівчарки  : самозакохана пава  — дворянство, трепов  — жандармерія (кличкою стало прізвище міністра внутрішніх справ), «дурний оверко»  — принижене і темне селянство, якому досить дати трошки волі і воно вже не кинеться ні на кого. зозуля (народний образ)  — символ, що втілює надію і життя (образ часу). жайворонки  — символ творчого піднесення. залізна рука города  — потяг і саме місто, що вторгається в життя особистості. людське горе  — становище народу. образ ночі  — символ краси, одухотвореної богом. образ білих мішків  — образ повішених людей.

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua