Твір на тему краса почуттів в повісті тіні забутих предків

  зображення людських почуттів у повісті михайла коцюбинського тіні забутих предків."тiнi забутих предкiв" − дума про добро i зло, любов i ненависть. одвiчнi прагнення людини до краси, любовi, добра. та на перешкодi завжди злi сили, земнi i небеснi. пiснею переплелись вони в життi iвана, головного героя повiстi м. коцюбинського "тiнi забутих предкiв". як пpекpасна поезія постає пеpед нами кохання івана і маpічки. з давнього звичаю кpовної pодинної помсти, з воpожнечі pодів і починається істоpія цього почуття. чистого, як небо після літнього дощу, палючого, як пpомені весняного сонця . та не судилося молодятам щастя: у буpхливому потоці загинула маpічка, а чеpез кілька pоків, не звідавши щастя з палагною, з туги за пеpшим коханням помиpає іван. малюючи чисте кохання, коцюбинський відшукує його джеpела в таїнстві пpиpоди, дітьми якої є іван та маpічка. тому й любов у них така віддана. hе залишає поза увагою автоp обpядовість гоpян, зокpема обpяд поховання. пpоникливо змальовує письменник в повісті святвечіp. звучать у твоpі фольклоpні пісні каpпат.великий митець назвав свою повість своєpідно − "тіні забутих пpедків". то хто, чи що є тими тінями . можливо міфічні істоти, пpо які йде pозповідь у повісті. можна погодитись, бо то так близько до світоспpийняття гуцулів і так далеко від людей інших укpаїнських земель, для яких звичаї і віpування стали "тінями минулого".повість ствеpджує пеpемогу світлих сил над темними і ця пpоблема пpодовжує жити і сьогодні. вона хвилює нас, адже з поступом людства впеpед не поменшало зла. hавпаки, інколи здається, що воно всесильне. і тоді хочеться поpинути в той казковий світ письменника, пpоникнутися оптимізмом його пеpсонажів, їхнім умінням пpистосовуватись до життя, бачити його кpасу і попpи всі життєві негаpазди жити. саме викоpистання михайлом коцюбинським фольклоpних джеpел наповнило повість "тіні забутих пpедків" тою силою, що дає наснагу до життя; пpавдою і тим чаpом, які зpозуміти, що смуток скоpоминущий. так, силою, пpавдою, чаpом, які незмінно ховає в своїй глибині скаpбниця наpодної душі. та й у свiтi людей не легше. народилось в сiм'ї палiйчукiв двадцятеро дiтей, а живими залишились тiльки п'ятеро. не раз звучала трембiта, про смерть у господi палiйчукiв. та батько i брат загинули вiд рук ворожого роду. знала ненависть дорогу i до серця iванового. не раз хапався за татову бартку в бажаннi помститися родовi гутинюкiв. та страшнi хвилини слiпої злоби розтопили глибокi матовi чорнi очi марiчки. то була велика i єдина пiсня життя iванково го, бо вквiтчала всi полонини своїми спiванками про їхнє кохання марiчка, а з мережаної дудки iванка "з гори на гору, з поточка на поточок пухала коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима трiпають крильця ." то ж несила було жити iванковi, коли загинула марiчка.цiй свiтлiй силi кохання протиставленi почуття палагни та юрка. не ховаючись нi вiд кого, зраджує вона iвановi i стає любаскою юри. та й вiн, спiзнавшись з нечистою силою, уособлює зло, темну сторону життя гине iван, зачарований нявкою. зло перемагає. але смертю своєю стверджує вiн невмирущу силу кохання. заключна сцена повiстi є ще одним тому ствердженням. перемогу сил життя над смертю ми бачимо в останнiх рядках твору. ними письменник завершує роздуми про сили добра i зла, ненавистi i любовi.

Відповідь:

1. Цитата: "Хоча наша качка й однокрила, та своєю смiливiстю i тямущiстю дивує всiх вуличан... Вмiла качка якось i в людях розбиратись".

2. Якщо у двір заходила гарна людина, то качка "супроводила її, немовби статечна господиня". Якщо ж людина була погана, то "птиця нагогошувалась, починала вибивати ногами сердиту плетеницю i застуджено репетувати: "ках-ках-ках".

3. Вміння читати. Цитата: "Та є в мене, коли послухати одних, слабiсть, а коли повiрити iншим-дурiсть Якось я швидко, самотужки навчився читати..."

4. Добрічоботи коштували двадцять-двадцять п"ять пудів  пашні. (Примітка, тобто приблизно 325-410 кг) Цитата: "Я знав лише, що взуття — це вже розкiш: в ту пору розрухи чинбарi за ремiнь здирали шкуру, i добрi чоботи обходились у двадцять — двадцять п'ять пудiв пашнi"

5 "Від зайчика". Цитата: "А яка то була радiсть, коли орач виймав тобi з торби шматок причерствiлого хлiба i казав, що вiн од зайця. Це був найкращий хлiб мого дитинства".

6. Як про щось героїчне. Цитата: "Дома вiн про нашу працю говорив як про щось героїчне..."

7. З щедрівок хлопчик дізнався, що за плугом сам богходив,  а богоматір орачам в поле їсти носила. Цитата: "З щедрiвок, якi взимку виспiвувались пiд вiкнами добрих людей, я знав, що за плугом навiть сам бог ходив, а богоматiр носила їсти орачам".

8. Мама хлопчика ствилася до книг з насторогою. Цитата: "Правда, у пiч вона так i не кинула жодної книжки, але повсякчас пасла мене очима, побоюючись, щоб читання не пiдвередило її дитину".

9. У пошуках книжок хлопчик обнишпорив все село, витрачаючи на можливість прочитати нову книжку всі свої мізерні збереження. Цитата: "Та зробити каганчика було значно легше, нiж дiстати книгу. В пошуках її я обходив мало не все село, позбувся своїх мiзерних дитячих скарбiв, а iнколи й забирався на засторонок чи вишки, де неслися кури. Отак я й познайомився з мiновим господарством ще в двадцять першому роцi".

10. Щоб прогріти насіння, що до йому краще зійти, щоб був кращий урожай. Цитата: "Це для того виношую, щоб у ньому ранiше прокидалося життя i щоб гарбузи були бiльшими".

11.  Мати хвалилася насінням. Цитата:  "Мати радiсно перебирала своє добро, хвалилася його силою i вже бачила себе в городi посеред лiта, коли но-ги веселить роса, а очi й руки — рiзне зiлля".

12. Хлопчик набрав гарбузового насіння з маминих вузликів. Цитата:  "Видивившись у вiкна, я розгорнув обидва вузлики й у тривозi подивився на добiрнi, обведенi обiдками зерна, що дихали прозорою i легкою лускою".

13. Гарбузове насіння Михайлик повинен був обміняти на можливість почитати книгу "ПригодиТома Сойєра", але хлопчик на вулиці дві склянки насіння віддав хлопчику-жебраку, то Юхри Бабенко лише за дві склянки насіння, що залишилося, дав почитати казки. Той обмін, про який мріяв Михайлик, йому не вдалоя провести.

14. Хлопця мати на лаяла, коли дізналася, що він взяв без дозволу насіння і віддав йому хлопчику-жебраку.  

Цитата: " - Михайле, ти насiйня iз цих вузликiв давав хлопчику з голодного краю?

— Iз цих, — похнюпився я, пiдпираючи спиною дверi. Мати повела устами, з яких не сходив смуток, i довго-довго мовчала. Краще б вона почала гримати, гнiватись, нахвалятися, тодi я мав би якесь право гайнути з хати.  

— То й добре, синку, що давав, — нарештi чую її голос..."

Пояснення:

Гі́дність — це поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, що означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості. Поняття гідності вживається у законодавствах численних країн та у міжнародному праві.Повага— абстрактна соціальна категорія, що відображає оцінку почуття гідності/вищості/більшої ідеальності того, на кого спрямована дана оцінка. Базується на визнанні чиїхось високих якостей, відносно яких здійснюється ця соціальна оцінка. Повага це хороше відношення один до одного