Продовження твору є. гуцало "сім'я дикої качки, ,

За тиждень юрко пішов до школи. дні збігали швидко, але хлопця постійно переслідувала думка про каченят і тосю. на уроках відповідав невпопад, навіть батько помітив його розсіяність. одного дня мати, зайшовши у кімнату, покрутила перед його носом конвертом: — танцюй, це тобі, — і, посміхнувшись самими очима, подала йому конверт. лист був від тосі. писала про свої шкільні справи і про те, що хлопці знайшли лелеку з перебитим крилом і тепер за ним, і про маленьке кошеня, яке прибилося до їхнього двору. а ще про диких на другий день після від'їзду юрка тося знову бігала до річки. качка з виводком виринула перед нею так несподівано, що тося аж злякалася. каченят вона перерахувала, всі живі. якби їх зараз побачив юрко — не впізнав би. такі великі, пір'я бурувате, а двоє з блискучими темно-зеленими голівками. це селезні, вона знає напевно. наступного літа, коли юрко приїде, качки будуть вже зовсім дорослі. а рибу вони вдвох ловитимуть, тосин батько їй вже вудочку зробив.

Чесна бідність   хай бідні ми, хай злидні ми,не маємо нічого,а будьмо чесними людьмий не біймося нікого.нічого, нічого,що ми звання простого! звання — лиш карб, людина — скарб,цінніший від усього.хоч ми їмо черстві шматки,вдягаємось убого,а в багача булки й шовки —ми людяніш од нього.нічого, нічого,що ми живем убого,а чесним бути в бідності —найвище од усього. бундючиться вельможний лорд,що сотні слуг у нього; дурний, як пень, лихий, як чорт,а строїть з себе бога.нічого, нічого,що стрічка й хрест у нього,бо хто розумний чоловік, —сміється з того всього. король зведе в дворянський станлакейчука двірського,людини ж праведної санне дасться ні від кого.що з того пустогодворянства гербового? шляхетний дух, шляхетний умшляхетніш того всього.молись же всяк, щоб стало так —а йдеться вже до того! —щоб ум і честь, де тільки єсть,пробили скрізь дорогу.нічого, нічого,діждем ладу нового,торжествуватиме весь світбратерства перемогу!

Звичайно можна,адже цей твір і є про справжню дружбу двох хлопців. варто лише згадати той момент,коли ява врятував павлушу з-під піраміди кавунів,і відтоді павлуша сказав,що то найкращий друг. скільки у них було пригод,і все хлопціли проходтли разом. вони не підставляли один одного,не жалілись.вони були вірними,справжніми друзями. зазвичай, коли твориш якісь поступки і знаєш ,що будеш уже насварений,то за правилом хтось один мусить сказати : я цього робити не стану. але від хлопців ми такого не чули. отже,якщо вони щось і витворяли,то вони разом і отримували бувало добряче, але як ми знаємо ,що всяка справа за яку вони бралися не була доведена до кінця.отож,яву та павлушу можна назвати справжніми друзями,навіть друзями на все життя.