Чи часто ви мрієте? чи важливо для вас , щоб мрії збувалися? що для цього на вашу думку потрібно робити?

Ядуже часто мрію. для мене це дуже важливо бо без мрії людини на мою думку не існувало. для здійяненя мрії   треба дуже старанно вчитися аби мати гарну освіту потім поступити в інститут в якому ти так бажано хотів вчитися.

Українські письменники і поети часто зверталися до історичної пісні. тарас шевченко у своїх поемах створив образи народних співців, використавши історичні образи із народних пісень. історичні пісні представлені у творах ю. федьковича, с. руданського, лесі українки. мотиви героїчного епосу знаходимо у повісті м. гоголя «тарас бульба», роману є. гребінки «чайковський», у новелах о. єфименка «як самійло кішка втік з турецької неволі», «татарські напади» та у творах багатьох інших українських митців.   отже, значення історичних пісень полягає не тільки в тому, що вони зберегли пам’ять про історичне минуле і народних героїв, а й у тому, що вони стали матеріалом для творчих надбань українських письменників, поетів, драматургів, художників, композиторів і через віки донесли до нас героїчний дух народу.

мистецтво народилося разом з людиною. розумною людина стала, коли почала діяти, створювати. спочатку предмети, необхідні для житла, полювання, хліборобства. але розумній людині недостатньо бути ситою і жити в теплі. тоді і народилася творчість, якої вимагала душа. а це вже і є мистецтво. у першу чергу, я думаю, душа самовиражалася в співі, в іграх, у малюнках. поступово розвивалися нові види мистецтва. людина вже не мислила себе без поетичного слова, театру, живопису. наприкінці xix — початку xx століття з’явився кінематограф, який, всотавши в себе багато видів мистецтва, став самостійним і найпопулярнішим його видом.

сьогодні людина вже не може уявити собі життя без прочитаного роману, без нового кінофільму, без прем’єри в театрі, без модного шлягеру й улюбленої музичної групи, без художніх виставок… у мистецтві людина знаходить і нові знання, і відповіді на життєво важливі питання, і заспокоєння від повсякденної суєти, і насолоду. справжній витвір мистецтва завжди співзвучний думкам читачів, глядачів, слухачів. роман може розповідати про далеку історичну епоху, про людей, зовсім, здається, іншого способу і стилю життя, але почуття, якими переймалися люди за всіх часів, зрозумілі нинішньому читачу, співзвучні йому, якщо роман написаний справжнім майстром.

нехай ромео і джульєтта жили в далекій вероні за давніх часів. нехай друзі з «трьох товаришів» не мої співвітчизники. не час і не місце дії визначає моє сприйняття великого кохання і вірної дружби, описаних геніальним шекспіром і ремарком.

картини, музика, театр, книги, фільми людині ні з чим не зрівнянні радість і задоволення, змушують її співчувати. заберіть це все з життя цивілізованої людини, і вона перетвориться якщо не на тварину, то на робота або зомбі. людство нагромадило в галузі мистецтва величезні багатства. вони невичерпні. в усіх музеях світу побувати неможливо, усі симфонії, сонати, опери не прослухати, усі шедеври архітектури не переглянути, усі романи, поеми, вірші не перечитати. та й ні до чого. усезнайки насправді виявляються поверховими людьми.

з усього різноманіття людина вибирає для душі те, що їй найбільш близьке, що дає поживу її розуму і почуттям. от чому в неофіційних анкетах завжди є питання про улюблену книгу, про улюбленого композитора і т. ін. у мистецтві критерій «любимо — не любимо», «подобається — не подобається» відповідає тому, наскільки твір майстра співзвучний нашому світовідчуттю, які струни в нашій душі він зачепив.