Походження слів писати , азбука, диктант, олівець

Олівець у давнину писали не на папері, а на пергаменті — спеціально обробленій телячій шкурі. пергамент був дуже дорогим, писати на ньому було справою дуже відповідальною. щоб писати рівно й красиво, олов’яними кружечками проводили на пергаменті тонкі лінії, а вже потім по них рівненько й акуратно писали (іншими словами — робили собі зошит в лінійку). пізніше з’явилися замість кружечків олов’яні палички в дерев’яній оправі (щоб не бруднити рук). ці олов’яні палички — олівці — набули поширення в європі, з’явилися і в нас. цікаво, що олово збереглося лише в назві олівців, бо сьогодні серединки олівців роблять з графіту.диктант звичайнісінький диктант, який часом завдає нам клопотів, і той виявляється чужинцем, «римлянином». у латинській мові було слово, яке означало «говорити для записування». далі це слово («діктаре») почало означати «розпоряджатися, наказувати». тому серед нащадків цього латинського слова ми зустрічаємо і нашого знайомого — скромний шкільний диктант, і грізне слово диктатор — особа, що має необмежену владу і нав’язує свою волю іншим, і багато інших слів.азбука,алфавіт,абеткавсі ці слова різні тільки на перший погляд, бо не лише називають те саме, а й начебто копіюють одне одного. дивіться самі. абетка — а, бе (ми так називаємо перші дві літери у давньоруській мові). алфавіт — альфа, віта (так звалися перші дві літери у грецькій мові). навіщо було літери називати? кажуть, що так їх легше було запам’ятовувати. найлегше було дітям фінікійців, бо в них перша літера була схожа на голову бика і звалася «алеф» (бик). друга літера була «бет» (дім). звідси беруть початок усі три назви нашої азбуки.

Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р. в Полтаві у родині канцеляриста міського магістрату. У 1789 р. Котляревські внесені до списку дворян. Хлопець навчався в Полтавській духовній семінарії, служив у Новоросійській канцелярії в Полтаві, учителював у поміщицьких сім’ях Золотоніського повіту; вивчав фольклор та звичаї народу. Протягом 1796-1808 рр. І. Котляревський перебував на військовій службі, у 1806-1812 рр. брав участь у російсько-турецькій війні. У Петербурзі без відома Котляревського стараннями колезького асесора М. Парпури у 1798 р. виходить у перших трьох частинах «Енеида, на малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляре- вскимъ». Згодом, у 1808 р., книговидавець І. Глазунов повторив це видання. У 1809 р. Іван Котляревський сам готує до друку і видає в Петербурзі поему «Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложеная И. Котляревським» у чотирьох частинах. На титулі містилося авторське зауваження: «Вновь исправленная и дополненая противу прежних изданий». І. Котляревський 1810 р. вийшов у відставку в чині капітана, став наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян (у Полтаві). На цій посаді перебував майже до кінця життя. У 1812 р. він сформував український козацький полк на війну з Наполеоном. У 1813-1814 рр., виконуючи воєнні доручення, виїжджав у ставку російської армії в Дрезден, Петербург, Кременчук. У 1818р. став членом масонської ложі «Любов до істини», був обраний членом Харківського товариства любителів красного письменства. Іван Котляревський у 1818-1821 рр. працював директором Полтавського театру. Сприяв викупу з кріпацтва актора М. Щепкіна. У 1819 р. написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник». У 1821 р. Котляревський став почесним членом петербурзького Товариства любителів російської словесності, був скарбником і книгохранителем Полтавського відділення Російського біблійного товариства. У 1827-1835 рр. І. Котляревський був попечителем Полтавського благодійно- лікувального закладу. Іван Петрович Котляревський помер 10 листопада 1838 р. Похований у Полтаві. Смерть зачинателя нової української літератури була великою втратою для всієї України. «Все сумує», — сказав молодий Тарас Шевченко у вірші «На вічну пам’ять Котляревському», в якому пророкував безсмертя авторові «Енеїди»: Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть! Творча спадщина І. Котляревського — це поема «Енеїда», п ’ecu «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», послання-ода

ответ:зараз піде про Айвенго

Деякі питають: "чому Айвенго називають лицарем" відповідь дуже проста. Коли усі лицарі боялися боротися з (забула ім'я) тому що його ніхто не міг перемогти і всі боялися померти то тільки Айвенго у виді лицаря незнайомця поборовся щ тим лицарем і переміг. За винагороду він взяв у дружини ту яку кохав.

Інші

Усі лицарі були хоробрі бо коли була війна вони не заклали меч а йшли до кінця

Объяснение:Главным героем романа Валтера Скотта является благородный рыцарь Айвенго, он возвратился из крестового похода, чтобы сообщить весть о пленении сарацинами короля Ричарда Львиное сердце. Возлюбленной Айвенго является леди Ровена, она дочь английского дворянина. В те времена англичане находились под властью саксонцев. Ставленником саконцев является принц Джон, который узурпировал власть в отсутствии своего старшего брата Ричарда Львиное сердце.