Характеристика тосі та юрка бородьба між доьром і злом, з повісті сім*я дикой качки

Юрка 1) юрко — міський хлопець. 2) риси характеру героя: а) брехливий і жорстокий; б) грубий у ставленні до тосі; в) байдужий до страждань качки-матері та її дітей; г) хвалькуватий та підступний. 3) юрко — уособлення людської жорстокості. тосі 1) сільська дівчина, яка прагнула пізнати міське життя. 2) риси характеру: а) чемна і порядна; б) чуйна і добра; в) здатна до співпереживання; г) вміє прощати образи юрка, його зневажливе ставлення до неї; д) любить природу, турбується про неї. 3) тося — уособлення людської доброти, милосердя.

—яка совість, така й честь. — безчестя гірше смерті — бережи честь з молоду,а здоров'я під старість. —добро стратити — наживеш, честь втратити — пропадеш. — як не маєш краси, то май хоч честь. — скромність прикрашає людину. — від своєї совісті не втечеш. — водою, що хочеш, лиш сумління не сполощеш. — очі — міра, душа — віра, совість — порука. — руки білі, а сумління чорне. — совість гризе без зубів. — хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає. — сором казати, а гріх утаїти. — сором — не дим, очей не виїсть. — хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між людьми показатися. — чужим добром не розбогатієш, — чужим коштом не нагрієшся. — не пхай свою ложку в чужу миску. —не лізь нікому з постолами в душу. — кривими дорогами ходиш, добра не жди. — за твоє добро — кулак тобі в ребро. — не бери, де не поклав. — одна дяка, що за рибу, що за рака. — не плюй у колодязь, бо прийдеться ще з нього води напитися. — йому в очі наплюй, а він обмажеться тай каже: „роса божа". — нічого, що руки чорні, аби душа була чиста. — слово дорожче грошей. — свит в городі одна честь: поліно. — і святи свиню, то свиня все свинею буде. — з — газда, з панами — пан, з свинею — свиня. — хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.

      думи та історичні пісні мають чимало спільного. по-перше, і думи, історичні пісні зазвичай відтворюють певні історичні події окремої епохи та є своєрідним історичним документом. тобто воно об’єднані тематично. зазвичай історики відтворюють події, реальне уявлення про неї, саме з творів цих жанрів. по-друге, окрім відтворення історичних подій, у творах діють і історичні постаті. по-третє, думи та історичні пісні об’єднує епічність. обидва жанри мають сюжет та носять оповідний характер. отже, думи та історичні пісні мають такі спільні риси: тематику, наявність історичних постатей,епічність.