Зякого твору т.шевченка ці рядки: наша дума, наша пісня не вмре, не от де, люде, наша слава, слава україни.

Твір називається: "до основ ’яненка"

Стих, так и называеться

12-13 лет, родители - крестьяне, бедная семья, федько совершал блогородные поступки, но его постоянно   подставлял толя и федька делали виноватым,   дети относились к нему с уважением, толя, думая , что он лучше, с пренебрежением. автору было жаль мальчика, потому что он за толю принял большое но толя , когда федько умер , попросил еще и чижика, которого федько якобы проиграл, это еще раз доказывает, что толя всячески хотел , чтобы федька фух, короче, сам(а) там что надо выберешь) удачи

Аж серце радіє, що вкраїна міцніє. аби живі, а що голі - то нічого: колись і наша візьме. або волю здобути, або дома не бувати. а йому щодня неділя. аби день переднювати та ніч переночувати. аби цвіт, а ягідки будуть. аж на третій яр чути ваш базар! аж до діброви чути ваші розмови! або розумне казати, або зовсім мовчати. аби день до вечора. аби голова на в'язах, а розум дарма! або грай, або гроші вертай! або пан, або пропав! а вдарило б на тебе з ясного сонця! аби шия - ярмо буде. аби руки і охота, буде зроблена робота. аби розум - щастя буде. або полковник, або покійник. або рибку їсти, або на дно сісти. або зі щитом, або на щиті. або зиск, або втрата. ані з плечей, ані з очей. багато снігу - багато хліба. бджоли раді цвіту, а люди - літу. бджола мала, а й та працює! без охоти нема роботи. білі руки роботи бояться. без роботи день роком стає. без вітру і трава не шелестить. боїться, як торішнього снігу. буде утіха, як з дірявого міха. бережи, як ока в лобі. бачить так, як та сова вночі. багато, хоч греблю гати!