Завдякы своему панови енгельгардту т. г. шевченко потрапив до миста а) киева б) парижа в)москви г)рима д)петербурга.

Т.шевченко завдяки панові енгельгарду потрапив до міста: д)петербурга

Д)

Сюжет роману і.багряного “тигролови” експозиція - поїзд-дракон, українська пісня. зав’язка - втеча найнебезпечнішого в’язня григорія многогрішного. розвиток дії – поневіряння по лісу, голод і холод, боротьба з ведмедицею, поїздка до хабаровська, переслідування. кульмінація – зустріч многогрішного і медвина, розправа з катом. розв’язка – закохана пара, перехід кордону, безпечне місце. композиція роману “тигролови” складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели складові частини композиції сюжет позасюжетні елементи  портрет ,авторські відступи,монологи пейзаж,екстер’єр,інтер’єр,заголовок.

Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. одне з найвеличніших імен серед них — ім'я лесі українки.  доля не була поблажливою до неї. захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати леся українка була обдарована богом великим поетичним талантом, який вона віддала україні, своєму народові. найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю лесі українки була її рідна земля — україна. і той куточок україни, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — волинь, поділля.  леся українка змушена була часто подорожувати. як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена хвороби, покидала україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. наприкінці життя оселилася в грузії, приїжджаючи в україну лише в гості. але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в україну. про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими крає — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до італії. дим чужини був гіркий, чадний. а як солодко пахнув він удома — дим багаття, вогнища.  із захопленням оспівала леся українка прекрасну рідну землю у вірші "красо україни, " але поетеса ніколи не була співцем "чистої природи". вона всюди бачила людину — з її горем і радістю, стражданням і надіями.  вона, в першу чергу, була поетом-громадянином і свій обов'язок вбачала у служінні інтересам народу. про роль митця в суспільстві, про завдання поезії — вірш "слово, чому ти не твердая криця". її поетичне слово — то "меч", "іскриста зброя", що буде "здіймати голови з плеч" ворогів народу.  вірш "contra spem spero", написаний ще юною поетесою під час особливо важкого загострення хвороби, вражає силою духу, щирістю, любов'ю до життя, мужністю:   ні, я хочу крізь сльози сміятись,  серед лиха співати пісні,  без надії таки сподіватись,  жити хочу! геть думи сумні!   глибоко, як особисту трагедію, поетеса переживала підневільне становище рідного народу, його безправність.  у драматичній поемі "бояриня" леся українка розповідає про події, які відбувалися в часи руїни. душа героїні драми оксани, як і душа самої поетеси, невимовно страждає, бачачи, як рідний народ поневіряється в кайданах неволі, безправ'я.  лебединою піснею лесі українки називають драматичну поему "лісова пісня". драма ця — філософські роздуми про красу людських почуттів, згубність духовного гноблення, про вічну боротьбу добра і зла, красивого й потворного, мрії й буденності. саме в цьому творі леся українка устами мавки пророчо сказала про себе:   я жива.  я вічно буду жити.