у чому сенс життя? я впевнена, кожен хоч раз у житті замислювався над цим. я спробую відповісти на це питання для себе. сенс життя в тому, щоб просто жити кожен день, кожну хвилину і прожити потрібно, беручи від життя все, що в твоїх силах. а адже в наших силах дуже багато чого. немає нічого неможливого, звичайно крім фантастики.
кажуть дуже важко навчитися любити, довіряти, прощати і цінувати. думаю, що все це ми повинні в собі розвивати. на жаль, не кожен з нас вміє цінувати життя і людське існування. навколо тебе постійно поруч близькі люди, і ти думаєш, що це завжди, ну навіть якщо і не завжди, то принаймні на довгий час вони будуть поруч, але, на жаль, це не завжди так. дуже важко навчитися цінувати їх, коли вони поруч. але коли ти втрачаєш рідну людину, ти починаєш розуміти що вона була дуже дорога тобі, що ти не звертав увагу на те, що вона є. адже це для тебе звично. так от – це дуже боляче, тобі важко усвідомити, що її немає поруч, що ти більше ніколи в своєму житті не зможеш з нею поговорити, обняти або просто зателефонувати, ти нічого не зможеш зробити і повернути його ти теж не зможеш. і ось тоді я почала замислюватися над тим, яке цінне життя, все що в ньому присутнє і все, що оточує тебе.
потрібно цінувати, любити, поважати і піклуватися про своїх рідних і близьких тобі людей. потрібно жити кожен день, пізнаючи щось нове і просто в своє задоволення, адже не даремно кажуть: «навіщо відкладати щось на завтра, якщо можна це зробити сьогодні! » а й справді, чим сьогоднішній день відрізняється від завтрашнього? нічим, просто тобі лінь.
ще у всіх людей є страхи. ні, я говорю не про ті, які нам притаманні під час перегляду фільмів жахів, а про ті, які переслідують нас по життю. наприклад, ти боїшся підійти познайомитися до дівчини або до хлопця, ти пропустив заняття і боїшся прийти або боїшся іспитів і не приходиш на них, боїшся зізнатися людині в почуттях – це одні з небагатьох прикладів з нашого життя. але на це у мене є мій принцип у житті: «краще шкодувати про скоєне, ніж про те чого не зробив».
звичайно, це не до всього ставиться, особливо до того, що краще шкодувати про те що вбив, ніж про те що ні. адже на це здатні ті люди, які за життя не добилися нічого. вони лінувалися, ві все на завтра або просто не вчилися цінувати своє життя і життя інших. в підсумку вони заплутувалися в тому, що вони взагалі хочуть, на них навалювалися проблеми, які вони знову відкладали на завтра. психіка не витримувала і все це вони заглушали випивкою, наркотиками або іншими речовинами, діючими на свідомість людини. але ж це все на час і все коли-небудь закінчується. і ось тоді вони шукають гроші на те, щоб знову забутися, починають красти, нападати, вбивати. але в підсумку вони все одно будуть покарані за ті чи інші злочини. адже ніщо не залишається безкарним і правда спливає завжди. потім вони несуть покарання в тюремному ув’язненні. хтось починає звинувачувати себе і замислюється про те що він зробив, але повернути все назад вже неможливо і все тому, що ти нічого не зробив для того, щоб прожити гідне життя і бути людиною з великої літери.саме тому потрібно завжди до чогось прагнути і робити все, що в твоїх силах, для того, щоб потім не замислюватися над сенсом життя, а знати – що ти прожив це життя з сенсом.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Цитатная характеристика митькозавра из произведения " митькозавр з юркiвки"
у літературному доробку великого українського письменника і. франка ми знаходимо чимало різноманітних за жанрами творів. це й поезія, і драматургія, і проза. проза і. франка також багатогранна. у ній можна виділити повісті, оповідання, казки. особливе місце серед прозових творів і. франка посідає його історична повість "захар беркут".
і. франко безмежно любив свій край з його величезними вічнозеленими й крутими гірськими плаями, невгамовною музикою стрімких бурхливих річок і потічків, могутніми гірськими вершинами й зеленими полонинами. він пишався своїми мужніми предками, які зупинили монголо-татарську навалу, зуміли відстояти свій рідний край. усе це яскраво зображено в його історичній повісті "захар беркут". м. м. коцюбинський у своєму рефераті "іван франко" писав, що у франка "люди діляться на два табори: на кривдників, проти яких він гострить, як меч, своє слово, і покривджених, яким він віддає своє серце", такий поділ зустрічаємо ми в повісті "захар беркут". з одного боку, тухольці на чолі з захаром беркутом, максим, мирослава, з другого — завойовники монголи, бегадир бурунда, боярин тугар вовк. волелюбні члени давньої родової громади, очолювані мудрим захаром беркутом, сильні своїм порядком, заснованим на рівності, праці, згуртованості. вони не визнають над собою боярської влади, не хочуть терпіти жорстокості гнобителя тугара вовка. це справжні патріоти, що сміливо і мужньо стають на захист своєї батьківщини від завойовників.
головним героєм твору є захар беркут, в образі якого найповніше втілено народну мудрість, відданість загальній справі, патріотизм тухольців.і. франко устами свого героя захара беркута проголошував одвічні мрії нашого багатостраждального народу. "щаслив, кому судилося жити в ті дні! се будуть гарні дні, дні відродження народного! "
і справді, саме в наш час по-справжньому розквітла, відродилась україна — вільна, суверенна, незалежна держава. і саме нам і нашим сучасникам судилося відновити її.
"чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив захар беркут, а бодай у досвітках тої щасливої доби", — писав і. франко. саме так, нам, громадянам незалежної україни, випало на долю жити в цій щасливій порі. і хоч економічний стан нашої україни зараз ще не досягнув належного світового рівня, але головне те, що україна вільна, незалежна, визнана іншими державами й . а подбати про те, щоб вона процвітала, — то вже наше завдання. і ми повинні все зробити для того, щоб життя в нашій країні розквітло, щоб жила наша прекрасна мова, відроджувалася наша самобутня культура не указами, а серцем і бажанням людей. і я вірю в те, що наша україна незабаром стане могутньою, процвітаючою державою, подолавши економічну кризу, буде визнаною у світі як одна з найбільш великих і економічно розвинених країн. зараз ми бачимо, які прекрасні сходи дає в наші дні те насіння, що його разом з іншими сіяв і великий каменяр. доба відродження україни, нації, держави нарешті прийшла!