Скласти вірш на 8 рядків (2 куплета по 4 рядка) або більше, зі словами: хати, спати, зіроньки, віроньки.

Усі  пійшли до хати дітям  пора  спати. зійшли  на небі зіроньки іроньки

цитатна характеристика.

• проживав поет нещасний, тільки мав талант до віршів не позичений, а власний.

• хоч не був він теж поганий,— от собі — людина божа!

• що не був співцем поет наш, бо зовсім не вмів співати.

• і не був поет самотнім,— до його малої хати раз у раз ходила молодь пісні — слова вислухати.

• теє слово всім давало то розвагу, то пораду.

• він зо всього був догодний ні голодний, ні холодний.

• ей, я лиха не боюся 3 ним ночую, з ним і

• не турбуйтесь за мене, папе, маю я багатства стільки, що його й на тебе стане!

• та й сам я не люблю за панами

• бачиш ти — оця діброва, поле, небо, синє море, то є багатство — панство і розкішне, і просторе при всьому цьому багатстві я щасливий завжди й вільний.

• так, я вільний, маю бистрі вільні думи-чарівниці.

• все, чого душа запрагне, я створю в одну хвилину, в таємні світи надхмарні я на крилах думки лину.

• скрізь гуляю, скрізь буяю, мов той вітер дзвінкий в полі; сам я вільний і ніколи не зламав чужої волі.

бертольдо про поета:

• що за дивна сила слова! ворожбит якийсь, та й годі!

• ти своїм віршем чудовим чарував усю громаду.

• знаю я сього поета і його величну душу, і тепер йому по-царськи я подякувати мушу.

• срібла, золота насиплю я співцеві дорогому!

• розливався людський стогін всюди хвилею сумною, і в серденьку у поета озивався він

• я його талан співецький так високо поважаю, що співцем моїм придворним я зробить його бажаю.

• ви скажіте свому пану, що заплати не бажаю, бо коли я що дарую, то назад не одбираю.

• ви скажіть, що я не хочу слави з рук його приймати, бо лихую тільки славу тії руки можуть дати.

• золотих не хочу лаврів, 3 ними щастя не здобуду. як я ними увінчаюсь, то поетом вже не буду.

• не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани!

• та й темниці буду вільний,— маю думи-чарівниці, що для них нема на світі ні застави, ні границі.

• і мого прудкого слова не затримає темниця, полетить воно по світі, наче тая вільна птиця.

• за тюремний спів він мусив головою наложити.

Вори григорія квітки-основ'яненка відзначаються художньою достовірністю, майстерністю, живим зв'язком із сучасною письменникові дійсністю. він чудово знав український побут, фольклор, народну демонологію і органічно використовував цей матеріал у своїх прозових творах. одним з таких творів є бурлескно-реалістична, сатирично забарвлена повість «конотопська відьма», у якій реальне і фантастичне поєднані автором у цілісну картину.події розгортаються в цілком реальному містечку конотопі, і заправляють у ньому звичайний український сотник та його писар. пан сотник микита уласович забрьоха «більш тридцяти ліку не знав, а козака ні однісінького у твар не знав і не тямив, хто з них демко, а хто процько». повною протилежністю йому був прокіп ригорович пістряк, «суть сотенний конотопський писар», чоловік хитрий та корисливий. їхнє старшинування відзначалося повною сваволею. реальну владу мав писар, бо без його поганенького знання грамоти пан сотник почував себе безпорадним.автор точно і детально описує життя в конотопі, стосунки між людьми, достовірно змальовує психологічні мотиви їх вчинків. ось, наприклад, про що в першу чергу думає пан сотник, загадавши свататись до хорунжівни олени: « дівка здорова, молода, свій хутір, лісок, » а «щирий приятель пана сотника» писар, образившись на забрьоху через випадок із хворостиною, мріє усунути його з посади і підмовляє не виконувати наказ полковника.фантастичні події в повісті почалися з того, що сотник, замість виконати наказ начальства і вести козаків у чернігів, з доброго дива заходився рятувати світ від засухи. за народними уявленнями, спричинити посуху могло відьомське чаклування. тому було вирішено шукати серед молодиць винуватицю нещастя. забрьоха та пістряк забажали перевірити всіх жінок дідівським методом — у ставку: «аще кая суть відьма, та не погрязнеть на дно річноє». список імовірних відьом складав сам писар ригорович, вибираючи тих, хто чимось йому не догодив.перетопивши чимало молодиць, старшини виявили відьму, стару явдоху зубиху. з цього моменту фантастичне в повісті тісно переплітається з реальним. відьму змальовано у творі цілком відповідно до народних уявлень: « удень, то і стара, а як сонце заходить, так і молодіє», ходить вночі «доїти по селу коров, овечат, кіз, собак, кішок, а по болотам жаб, ящерок, гадюк». цей фантастичний персонаж вплітається в реалістичні сюжетні події, і у ставленні до нього особливо яскраво виявляється недоумкуватість сотника та корисливість писаря.забрьоха та пістряк блискуче виконали завдання: порятували край від посухи, відлупцювавши стару явдоху різками. відьма пообіцяла повернути дощові хмари, але затаїла зло на «гаспидського забрьоху» за прилюдну ганьбу.невідомо, чим викликані наступні події — каверзами відьми чи фантастичною недолугістю забрьохи з пістряком. вони, кожен окремо, вирішили: якщо в селі є відьма, чому б не використати її вміння у власних інтересах? писар, ображений випадком при підрахунку козаків, хотів зайняти місце свого сотника, а забрьоха мріяв про хорунжівну олену.вдатна на вигадки, відьма отримала чудову нагоду помститись, оскільки і сотник, і писар готові були виконати будь-який її наказ. явдоха згодилась їм . батько-сотник на радощах вигукнув: «чи звелиш конотоп спалити, так разом з чотирьох кінців і »конотоп дивувався незрозумілій поведінці свого сотника, і його з писарем врешті-решт за дурисвітство і «польоти у вирій» зняли з посад. на додачу до всього зубиха, навівши чари на забрьоху, одружила його не з вимріяною оленою, а з лисою, кривою на око, кособокою та коростявою солохою.за відьомських чар явдохи герої виявили свою справжню сутність. вони показали, що готові використати будь-які засоби для досягнення своєї мети. та відьомські чаклування не можуть в розв'язанні реальних життєвих проблем, якщо людина не здатна зарадити їм сама. хорунжівна олена, яка теж звернулася до відьми, одружилася зі своїм обранцем паном халявським, але «хоч і прийняли шлюб, та як не через божу волю, а через явдоху, через її реп'яхи та кісточки сушеної жаби, так воно усе і пало прахом». у повісті багато фантастичного: чари та перевертні, любовна ворожба та літання на мітлах. проте серед казкових подій не зникають реальні проблеми людського життя, складність людських стосунків. квітка-основ'яненко використав фольклорний та міфологічний матеріал для яскравішого виявлення обмеженості та свавілля можновладців), їх кар'єризму та захланності.