Твір-мініатюра до образу марусі богуславки

Маруся богуславка – зрадниця чи патріоткаім'я марусі богуславки відомо нам з української народної думи. думи – це оригінальний за формою та виконанням  витвір українського народу, і серед них «дума про марусю богуславку»   вважається найбільш довершеною. основна тема думи – доля полоненої дівчини-українки марусі, яка навіть ставши жінкою турецького хана, серцем своїм залишається вірною батьківщині.сюжет думи простий – до козаків, що сидять у турецькій в’язниці, приходить маруся богуславка та сповіщає, що наступного дня християнські землі святкують великдень. і коли козаки у відчай від того, що й не знають, який великий день наближається, й не зможуть його святкувати як годиться, маруся заспокоює їх. вона обіцяє, що хан поїде та віддасть їй ключі, тоді маруся буде «… до кам'яної темниці прибувати, отвирати, вас, бідних невольників, а з кам'яної темниці випускати». усе, про що просить маруся, так це щоб козаки заїхали до її рідного місця побачитися з її батьками. дівчина переказує їм, щоб вони не збирали грошей на її визволення, бо вже вона «потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного». із цим слів ми розуміємо, що зовсім не солодке її життя в туреччині, проте чи є в неї вибір? чи є маруся зрадницею рідної землі? я вважаю, що ні. тому що зрадник – це той, хто свідомо зраджує когось, а маруся – лише жертва обставин. що може зробити дівчина проти воїнів? вона може лише чинити опір та заплатити за це життям. чи це розумно? адже життя людини – це найвища цінність, і кожен має право жити. маруся приймає рішення не губити себе, а зробити для батьківщини те, що в її силах – випустити на волю козаків. це засвідчує її патріотизм. вона розуміє, що це може дорого їй коштувати, але богуславка – мужня дівчина. багато мужності треба й для того, щоб пристосуватися до нового життя. нелегко бути патріоткою, коли ти сама є бранкою і твоє життя залежить від іншої людини.маруся могла би втекти з козаками, проте це вже було б зрадою довір’я «пана турецького», свідомий обман. і на це маруся не здатна. також ми бачимо, що в душі вона завжди любитиме рідний край, своїх батьків.   тож, я вважаю, вчинки марусі розкривають її чесну, мужню натуру, не здатну на підлі вчинки та зраду.

Твір на тему: «Знайдіть спільне й відмінне між поемами «Іліада», «Одіссея» і «Енеїда» за творчістю Гомера та Івана Котляревського

Твір на тему: «Знайдіть спільне й відмінне між поемами «Іліада», «Одіссея» і «Енеїда» за творчістю Гомера та Івана Котляревського

Рейтинг твору — 3.9 на основі 316 голосів

Мабуть, кожному відомо, що Вергілій у своїй поемі «Енеїда» наслідує творчу спадщину давньогрецького поета Гомера. Відомо також, що за життя Вергілій постійно змагався з Гомером і, за великим рахунком, хотів його перевершити. Можливо, тому і виникла ідея в поета: удосконалити поеми Гомера, дещо змінивши їхній сюжет.

У перших шести піснях «Енеїди» Вергілія можна легко помітити яскраві «нотки» гомерівської «Одіссеї», у них римський поет відображає пригоди, що трапилися на шляху Енея до Італії. Я не відкрию Америку, якщо скажу, що заспів поеми Вергілія («Музо, повідай мені, чим саме розгнівана тяжко…») дещо схожий на зачин своєї матері «Одіссеї» («Музо, повідай мені про бувалого мужа…»). Вони подібні тим, що «готують» читача до подій, які стануться з героями далі.

У другій частині «Енеїди» Вергілія мова йде про битви, у яких беруть участь герої поеми. Такі мотиви часом нагадують гомерівську «Іліаду», яка, вочевидь, надихала римського поета під час написання твору.

Усі три поеми мають спільний жанр та героя, що здійснює подвиги заради порятунку своєї Батьківщини; мають схожі заспіви та описи героїв, зброї, військових битв; і в «Одіссеї», і в «Енеїді», і в «Іліаді» є спільні герої: Сцилла, Харібда та циклоп Поліфем.

Попри схожість на поеми Гомера, римська «Енеїда» все-таки в дечому відмінна від них. Наприклад, в гомерівських не йшла мова про так званого «Троянського коня», за до якого ахейці завоювали Трою.

У свою чергу «Енеїда» Вергілія стала прекрасним взірцем наслідування для римської та європейської поезії: італійський видатний поет доби Відродження Данте Аліґ’єрі використав сюжет «Енеїди» для своєї «Божественної комедії». Поема Вергілія також була використана відомим письменником, зачинателем української літератури Іваном Котляревським, який, у свою чергу, залишив сюжет і героїв поеми Вергілія, але надав останнім українського козацького характеру.

Прочитавши «Енеїду» Вергілія, я й справді зрозумів, що автор наслідує творчу спадщину Гомера. Деякі критики кажуть, що твір римського поета є розширеною версією «Одіссеї» та «Іліади», але я впевнений, що це робить «Енеїду» ще більш цікавою й захоплюючою.

Кобзареве слово "живе"

На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.

По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре