Евген гуцало "лось" придуматі свое закінчення

Лось невбили і всі жили мирно і дружна а лося знову відправили   в запові

Гармонія – це певний тип міри , де якісні протилежності  перебувають в якісній єдності і цілісності . ми часто замислюємось про своє душевне самопочуття , намагаємось зрозуміти чи врівноважені гармонійні тереза . та в чому ж полягає суть цього терміну ? на мою думку , вміння співіснувати з людьми , співчувати , розуміти , робить нас «чистішими» , мудрішими, добрішими , звертає увагу людей - ти стаєш комусь потрібний і розумієш , що у цьому житті тобі відведена неабияка роль. це , власне, щастя. а чи не є щастя наслідком гармонії ? адже коли людина спокійна вона не має тягаря на душі, їй підвласне все. не раз у журналі чи то газеті мені випадала можливість прочитати слова про те , що тіла й душа перебувають у повній гармонії. це означає , що людина цінує себе, свої якості , її тіло – це як доповнення душі, її довершеність. гармонію душі можна порівняти з гармонією природи і людини. останнім часом ми зовсім не цінуємо того, що дає вона нам , приймаємо її дари , приносячи при цьому ще й шкоду . але, говорять, що якби людина навчилася б цінувати природу і взялась за її відновлення , то та віддячила б їй сторицею. тоді ми були б у повній гармонії з нею : вона – нам, ми – їй. кожен користувався б усіма привілеями , але й знав міру, був спокійним , що через сто , двісті, тисячу років ще буде, що від неї взяти. то чи це не є щастям? хіба можливість спокійного, доброго, привабливого майбутнього і віра в себе це не є гармонією? кожен із нас намагається  відірвати ласий шматочок від загального щастя . усе в житті людина робить для того, щоб бути щасливою . і, не важливо, коли це станеться . можливо, у юності, у похилому віці, а найголовніше те, що ми женемось за власним щастям , щоб відчути, зрозуміти , що ж це таке , зробити ковток його і повірити в себе назавжди. невідомо хто нам його дає чи бог , чи ми самі здобуваємо власними зусиллями. цікаво , чи є ця чаша щастя , і в чому ж воно полягає? на мою думку, бути щасливим означає радіти кожному новому дню , бачити здоровими й життєрадісними батьків, друзів; мати мету у житті й вірити, що мрії збуваються. але з іншого боку в цьому і полягає душевна гармонія . коли людина прокидається зранку , бачить сонечко за вікном , радіє тому, що настав новий день  сповнений , переживаннями,  вона розуміє і вірить , що можливо, сьогодні з’явиться на небі зірка , яка матиме її ім’я. це і є гармонія та щастя . це два поняття, які доповнюють один одного і робляться нероздільними . сьогодні багато людей не є щасливими. якщо спитати у них чому? вони назвуть безліч причин , і , не одна з них не буде суттєвою , тому що найголовнішою є  відсутність гармонії душі. ці люди просто не мають сили волі , не намагаються повірити в себе, цінувати життя , як єдину можливість робити помилку і виправляти їх. один мудрець казав, що щастя і гармонія гналися за ним усе життя , а він тікав і не хотів зупитися і зустрітися з ними. чому ? просто намагався залишити близьким , рідним, для усього світу більше, але щастя його все таки спіткало, він прожив багато років, а може живе і досі , сповнюючи наші серця щастям. віра , надія ,любов переповнюють наші душі бажанням жити. тому не потрібно боятися поділитися власним щастям , щоб із тобою поділилися своїм.

звичаї, традиції українського народу. повість «гуси-лебеді летять» михайла стельмаха про власне дитинство. це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима. звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.

мені дуже повість михайла стельмаха «гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. всі ці закони життя вироблені багатьох сторіч.

змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. вони складалися усього довгого життя і розвитку кожного народу. в усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і богом.

українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо різдва без куті, великодня — без паски і писанки. а обряд святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.